У вівторок, 2 квітня, Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Вечірню в Згромадженні сестер святого Йосифа обручника Пресвятої Діви Марії в каплиці блаженних Преподобномучениць Олімпіі та Лаврентіі.
А 3 квітня розпочалася Провінційна капітула.
У своєму зверненні до сестер владика Ігор зазначив:
— Знаходимося у часі третього тижня Великого посту. Постимо, молимося, виконуємо інші обов’язки, чинимо волю Бога. Звичайно піст – це глибока застанова та наступ з волі Бога на гріховні прояви, рішуча боротьба з демонами, з їхніми підступними намірами. Диявол ніколи не здається, але й ніколи не переможе, якщо ми призиваємо Господа і надіємося на нього. Ми добре розуміємо нашу слабкість у боротьбі, тому що людина порох: «… Згадай, що ми є порохом. Чоловік, наче трава його дні, наче цвіт поля, так відцвіте» (Пс 102,14-15). З одного боку людина – порох у протистоянні, з іншого боку – сила від Бога, що перемагає демона!
На сьогоднішній вечір книга Буття пропонує нам читання про патріарха Ноя, який залишався світильником серед темного світу. Тоді мешканці землі відступили від Бога, служили ідолам та жили для задоволення власних пристрастей. Творець не міг знайти нікого поміж людей, щоб залишилися вірними йому, крім Ноя та його сім’ї. Господь промовив до Ноя, що він побачив його праведним. Ной нікуди не поспішав, тому що був слухняний Богові, очікував на вказівки Господа. Дочекався. Господь сказав йому, щоб він зі своїм домом увійшов до корабля. Також велів взяти у той корабель чистих і нечистих тварин і птахів з вказаним числом. Ной діяв й виконував те, що чув від Господа, не намагався проявляти своєї волі. А Бог був дуже терпеливий, довго чекав, щоб люди опам’яталися, залишили гріх і стали на дорогу покаяння.
Нікого із таких не знайшлося – продовжували своє грішне діло. І ми почули, що Господь знову заговорив, що через сім днів наведе дощ. Проявив терпеливість ще на сім днів, але даремно, народ тривав у своїй лютій гріховній запеклості. Коли ніневітяни почули від пророка Йони, що Господь зруйнує Ніневію через три дні за їхнє гріховне життя, то покаялися, сіли в попіл та постили, щоб відвернути кару Бога. І Господь прийняв покаяння народу, зглянувся на них і Ніневія врятувалася. А сучасники Ноя не слухали його і не переставали ображати Господа своїм беззаконням! Господь давав ще сім днів, бо сто років, які мали люди землі для покаяння та зміни життя, не дали жодного результату… Корабель наповнився присутніми, Ной, як головний Господній посланець, увійшов у корабель, двері замкнулися й тоді линув дощ. Бог не говорив слів намарно, за словами слідувала дія – лив дощ! Вороття уже не було. Ось така історія з людиною, яка не кається, а бунтує перед Богом. Утверджується у своїх недоліках та беззаконні, замість каятися та перепрошувати Бога за промахи життя! Помираючи, нерозкаяна душа наражається на вічне нещасливе життя! Ной врятувався від потопу, бо слухався Бога. Неслухняна душа не врятується від вічного прокляття.
Знаю, що у вас грядуть різного рівня вибори. Будьте прозорі перед Богом, не глядіть на обличчя, подумайте на кого вказує Господь для того чи іншого служіння. Коли Бог вибирав царя в Ізраїлі, не дивився на гарну поставу синів Єссея. Здавалося що не було нікого? Пророк Самуїл, кого Бог послав, щоб помазати на царя, звернувся до Єссея: «… Чи немає (більше) дітей?
І сказав: Ось, є ще найменший пасе стадо. І сказав Самуїл до Єссея: Пішли і візьми його, бо не спочинемо аж доки він не прийде» (1Цар 16,11). І прибув рижий хлопець з гарними очима. «… І сказав Господь до Самуїла: Встань і помаж Давида, бо цей є добрий» (1 Цар 16,12). Пророк Самуїл виконав волю Небесного Отця, помазавши Давида на царя. Батько не бачив у Давиді, своєму синовв, царя, а Господь його вибрав. Вибираймо тих, кого бажає Господь!
