На свято Собору святого славного пророка і Предтечі Йоана Хрестителя Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Архикатедральному Соборі святого Юрія.
З проповіддю до вірних, присутніх на Архиєрейській Літургії, звернувся ієрей доктор Іван Гобела:
— Сьогоднішня неділя відповідно до духовно-літургійного ритму у нашій традиції називається Неділею по Богоявленні. Слово Господнє, якщо щойно ми почули через Євангелиста Матея, змальовує нам образ Христа, який після хрещення в ріці Йордані, після перемоги над спокусами диявола в пустелі виходить на привселюдну проповідь. Господь наш Ісус Христос починає свою земну місію проголошенням присутності серед Божого народу Царства Небесного: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт. 4, 17). Цей заклик нашого Спасителя є осердям, змісту проповіді Христа Господа. Він сам є Царством Небесним, носієм Божого світла, новим Адамом, який закладає нові, живі стосунки між Богом і людиною. А покаятися — це означає ввійти в Царство, стати його членом, небесним громадянином. Ба більше, – це означає прийняти великий дар — синівський стосунок із Небесним Отцем, який об’явив своє батьківство над Йорданом. Покаятися означає прийняти дар Божого усиновлення.
Матей, переспівуючи слова пророка Ісаї, який картав «приморський шлях, країну за Йорданом, поганську Галилею», показує нам, чому, властиво, Господь наш Ісус Христос розпочинає свою місію у цьому краї? Галилея сама по собі не була поганською, але, будучи розташованою географічно на перетині різних культур, традицій, різноманітних поглядів, язичницьких релігій раз у раз починала відходити від правдивого Бога і тим самим неначе сама себе занурювала у «темряву і тінь смертну». Тому то каже нам сьогоднішнє Слово Господнє: «Народ, який сидів у темряві, побачив світло велике; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, світло засяяло».
Тим Світлом, яке приходить до цього темного народу є сам Христос, Який своєю животворящою присутністю, своєю благовістю бажає просвітити кожного чоловіка, який приходить у світ. Бог, через Сина свого Єдинородного починає діалогувати з своїм народом, навіть тим, який сидить у темноті, бажає їх просвітити і вказати шлях спасіння який веде крізь божественне світло до покаяння, а відтак, життя вічного! Господь проповідує не тільки до тих, які його б могли найкраще зрозуміти, зокрема в Юдеї, але, виходить далеко поза межі, іде до різних культур і народів, зокрема до тих, які у цьому приморському шляху втратили або й забули щó це означає жити у світлі спасіння Слова Божого. Спаситель неначе відроджує і вкладає той зародок спасіння, даром якого, вони свого часу втішалися.
«Народ, який сидів у темряві, побачив світло велике». Ці слова пророка Ісаї, які цитує Євангелист Матей, відносяться до Ізраїльського народу, який почув радісну вістку про своє звільнення з вавилонської неволі. Але також це стосується людей галилейської області Ізраїля, які впродовж віків змішувалися з різноманітними народами, різними віруваннями і помало починали зраджувати і відходити від свого Бога. І тут, Христос кличе усіх повернутися назад, прийти до правдивого Бога, покаятися, бо Царство Боже близько! Цей заклик Христа повернутися до правдивого світла, має відношення вже не тільки до «поганської Галилеї», але стосується людей будь-якого часу і будь-якої культури, до нас з вами, які Хрещені в ім’я Пресвятої Тройці. Через гріх прародичів усе людство опинилося в «країні і тіні смерті», однак через прихід Воплоченого Сина Божого, через Хрещення що є прообразом втаємничення нас з вами у Його смерть і Воскресіння, людство через покаяння приходить до Світла Отця через Сина в Дусі Святому! Каятися і вміти приймати покаяння, – це є великим даром і завдатком на життя вічне. Така людина є зрілим християнином, яка вміє визнати свій промах і недолік. Господь дає тоді благодать зростати в Дусі Святому і виводить з «країни і тіні смерті» до життя і Воскресіння.
Переживаємо тепер війну і, бачимо, як ворог хоче нас фізично і духовно назад повернути в темряву. Від північного сусіда відчуваємо холодне дихання, «країну і тінь смертну»! Не даймо, щоб ворог зламав нас духовно, бо якщо наші сила волі і духу будуть перебувати у світлості Божественного діяння, у світлі Богоявлення, то ворог не зламає нас і фізично! Вчора наш Митрополит нас так навчав: «Нам не важливо чи ворог нас любить, ми любімо Бога і будьмо прихильні до Нього»! Тому, сьогодні Христос через своє Євангельське Слово нам каже: на тих, що сиділи в країні й тіні смерті, зійшло світло велике. В цей час лихоліття війни будьмо і ми проповідниками Божого Слова, носіями вічних цінностей, будівничими надії, яка випливає із присутності між нами Воскреслого і живого Христа! Амінь.
Більше фото — на нашій сторінці у фейсбук.
