Архиєпископ і Митрополит Львівський звершив Архиєрейську Літургію з нагоди 20-ліття створення Руху християнських сімей.
Звертаючись із проповіддю до вірних, які зібралися у храмі в корпусі, де розміщений філософсько-богословський факультет Українського Католицького Університету, Архиєрей зазначив:
— Святий апостол Павло уболівав за усі свої громади, куди він прибував, щоб проповідувати їм слово Боже та навчати правдивої віри. Він дуже клопотався цим народом, бо бачив їх щасливими в Небесному Царстві. До колосян він писав з великою благородністю про Христа, як їхнє життя, який буде з ними у славі. Бачив цих людей, як вірних Христові, які посядуть вічну нагороду. І давав до цього пораду, щоб практикували гідне християнське життя, відкинувши попередній спосіб гріховної практики нечистоти, захланності, поклоніння ідолам тощо. Він пригадував, що Божий гнів існує й не потерпить гріховних вчинків, які й вони колись вчиняли. Апостол пригадує навіть про сороміцькі слова, що були поширені в їхньому словосполученні. Велить жити у правді й скинути зі себе стару людину, особу злоби та гріху, зодягнувшись у нову, яка відновлюється до свого первообразу, до Творителя. Життя з Христом і у Христі святий Павло ставить понад усе й воно повинно стати законом для тих, хто покинув та вирвався з гріховних пут. Павло уболівав, щоб не лише ділитися та розповідати, а докладати зусиль, щоб Христос став усім для всіх!
Євангелист Лука згадує про притчу Ісуса, яка полягала на влаштуванні багатою людиною розкішного бенкету. Звичайно, люди люблять бенкети, бо там панує дружня атмосфера, відбуваються відверті спілкування, також, партнерські обговорення певних питань тощо. Чоловік, який влаштовував велику гостину був багатою людиною і запрошував на це прийняття осіб відповідного рівня. Зі змісту притчі розуміємо, що запрошення були попередньо обговорені, погоджені та очікувані на бажаних гостей господарем бенкету. Коли усе було готове, господар бенкету послав слугу, щоб той звістив запрошеним, що вони можуть прибути на бенкет без втрати часу. Припускаємо, що запрошені гості не знаходилися на далеких віддалях, а мешкали неподалік, тому легко й вчасно могли прибути на бенкет. Але сталася несподіванка: очікувані гості, які, здається, спочатку погодилися, по черзі відмовлялися прибути, представляючи свою сферу зайнятості. Проаналізуймо причини відмовлення прибути на бенкет. Перший висунув причину купівлі поля, яке бажав оглянути. Добре, поле вже куплене, якщо через посередника, то міг піти після бенкету оглянути його, бо воно нікуди не віддалялося. Уважаємо, що – неповажна причина відмови. Інший купив волів й чомусь уже захотів випробувати їх у роботі? Воли не висували зацікавлення, що їх уже потрібно випробувати, мабуть, охоче б паслися чи стояли на прив’язі та жували корм.? Ще один відмовився, бо одружився й тому не міг прийти? Мабуть, дружина не втікала від нього та й він не збирався розлучатися? Припускаємо, що його одруження не співпадало з бенкетом, на який він був запрошений? Коли б так, то бенкет не тривав годину, а займав певний час, тому міг відлучитися й прибути до знаного власника бенкету. Усі, хто відмовилися, уважали себе виправданими й спокійно займалися своїми справами. А власник бенкету судив по-іншому, бажав бачити тих гостей, очікував їхньої присутності, для них старався усе добре приготувати, щоб були задоволені! Не прибули, розчарували пана, розгнівали, бо злегковажили його повагу до них. Пан не виправдав тих, хто відмовилися прибути на бенкет, не прийняв їхньої легковажної відмови, уважав, що ті несерйозно поставилися до його щедрості. Шукав виходу з положення. Розпорядився, щоб слуга з площ та вулиць міста привів на бенкет вбогих, калік, сліпих та кривих. Знаний та відповідальний раб охоче виконав розпорядження пана й повідомив, що ще є місця на гостині. Пан послав його поза межі міста й наказав змушувати прибути на бенкет тих, кого зустріне. Доброта пана не мала меж, бо він мав велике бажання, щоб наповнити дім гістьми!
Ісус розповідав цю притчу в певну суботу, коли був запрошений до будинку якогось фарисейського начальника (пор. Лк 14,1). Він звертав увагу, щоб запрошувати на прийняття бідних, слабких, кривих (пор. Лк 14,13), тих, хто не в змозі вчинити подібне прийняття, а вкінці притчі додав: «… жоден з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері» (Лк 14,24). Господь уважає, що жодні дочасні справи не можуть стати на перешкоді, щоб здобувати Небесне Царство. Ісус описав вічну радість, небесну нагороду, як влаштований бенкет, на який приходять люди і дивно, що неприбулі шукали оправдання. Господь представив, що нагороду у вічності можна легко здобути, вистарчить трохи потрудитися, не потрібно проливати крові, але годиться гідно оцінити свою ситуацію й відповідати Богові на його волю. Його заповіді усі під силу до виконання. Виконуймо їх так, як чинив це слуга представленої притчі. Оцінюймо свою ситуацію, в якій знаходимося і не виставляймо своєї волі понад волю Бога. Наше життя з кожним днем приближується до логічного завершення на землі, а після того до початку вічного життя в другому світі, мало знаному нам. Але вистарчить знати, що Бог вміє щедро нагородити за добрі речі, за гідне життя! Рівно ж не потрібно сумніватися, що людина засуджує себе на вічне покарання своїми негідними вчинками. Перед кожною людиною вибір, стараймося належати до групи «мало вибраних», яку окреслив у своїй притчі Ісус Христос, як позитив.
Молімося до Господа, щоб завершив війну, прискорив мир та благословив нам мирне, побожне завершення нашого життя! Пресвята Богородице рятуй нас!
Наприкінці Божественної Літургії подякував присутнім за спільну молитву та за те, що привели зі собою діточок. Також владика Ігор пригадав, що у Львівській Архиєпархії запроваджений щовівторковий піст на підтримку наших захисників.
— Сьогодні у Євангелії ми читали про дві групи людей: ті, які запрошували, і ті, яких запрошували. Наш Рух християнських сімей відчуває себе, як ті, які запрошені до вечері Господньої, до радості, щоб розділяти її зі своїми дружинами та чоловіками. Також ми глибоко відчуваємо покликання бути тими, хто запрошує інших на цю вечерю до Христа, щоб вони теж відкривали покликання бути Божими дітьми. Наша спільнота зародилася під покровом Церкви, в Соборі Святого Юрія. Просимо про молитву, підтримку і пам’ятати про наші сім’ї, бо вони перш за все відчувають виклики цього світу, — підкреслив отець Роман Фігас.
Після Богослуження усі присутні співали пісні прослави та після частування спілкувалися про розвиток своєї спільноти.
Більше фото — на нашій сторінці у фесбуці:
