24 неділя Еф 2,14-22; Лк 8,41-56 (о. Тур). Стадники 19.11.2023.
Тексти послання святого Павла не прості для розуміння. Мабуть, і тоді, коли він писав ефесянам, вони перепитували про значення написаного або хтось їм тлумачив. Тим більше нам, з такої віддалі часу, трудно розуміти їх без коментарів, тому пояснення пропонують знавці-дослідники Святого Писання. Ось цей уривок тексту, що ми почули про перегородку, яку знищив не хто інший, як Ісус Христос. Яку перегородку? Перегородку між поганами, а віруючими євреями. Євреї вірили, що ті, хто не з їхніх, хто не обрізаний, не юдей, такі не можуть брати участі у заповіті спасіння. Хоч уважали, що хтось з необрізаних міг бути спасенним, коли виконував заповіді. А обрізання, так думали ізраїльтяни, означало участь Божого народу в заповіті. Словом, хто обрізані, тим самим уважали, що будуть спасенні. І це – неправда, бо обрізання не спасало і не спасає, Господь спасає, коли життя людини згідно Божого закону. Святий апостол Павло, між іншим, писав до коринтян: «Обрізання ніщо і не обрізання ніщо; головне – дотримуватися Божих заповідей» (1Кр 7,19).
Апостол Павло навчав, що Ісус Христос довершив усього. Він спас людей, а не обрізання; він дає ласку, яка спасає людину… «В ньому ви були обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши смертне тіло в Христовім обрізанні» (Кл 2,11). Святий Павло не підтримував обов’язку обрізання, лиш вказував на Ісуса Христа, який довершив наше спасіння, тому не потрібно обрізуватися. В Ісусі Христі – всі спасенні! Порок Ісая написав Господні слова про чужі народи, про поган: «Я введу їх до моєї святої гори і розвеселю їх в домі моєї молитви. Їхні цілопалення і їхні жертви будуть прийняті на мій жертовник. Бо мій дім назветься домом молитви для всіх народів» (Іс 56,7). Будуймо наше життя на камені віри «… з наріжним каменем – самим Ісусом Христом» (Еф 2,20). Пророк Ісая, натхнений Святим Духом, проголошував: що Господній дім, буде домом молитви всіх народів, а не лише якогось одного люду! І ми будуємо наше життя на вірі в єдиного Бога та Ісуса Христа, як Сина Божого, Спасителя всього людства!! Радіймо правдивою вірою!
Святий євангелист Лука описав історію, що трапилася з дочкою начальника синагоги Яіра та хворою на кровотечу жінкою. В обидвох випадках Ісус показався особою, яка володіє даром оздоровлення від хвороб та є володарем над смертю. До Ісуса прибув батько хворої дочки й просив прийти в його оселю, бо вона помирала. Не знайшлося нікого, хто б допоміг сім’ї та вилікував хвору дитину. А в іншому випадку, серед натовпу, який направлявся до дому начальника синагоги знайшлася кровоточива жінка, що не повинна там бути через свою хворобу. Це означало втрату ритуальної чистоти для тих, хто торкався її. Розуміється, що в поході, де тиснулися люди щоб бути ближче Ісуса, таких дотиків було чимало. Жінка дванадцять років хворіла. Не знайшлося жодного лікаря чи знавця, щоб її звільнити від недуги. Хвороба пригнічувала її, обмежувала, жінка позбулася всього майна, щоб вилікуватися. Гроші в жінки радо брали, але хвороби ніхто не усунув. До Ісуса вона зближалася з одною думкою: вистарчить доторкнутися до краю його одежі, без повідомлення і без жодного прохання – так видужає. Їй це далося, вона навіть не посміла стати перед обличчям Ісуса, лиш протиснулася позаду й легенько, щоб він не почув, доторкнулася краєчку його одягу. Кровотеча відразу зупинилася, вона зцілилася. Не встигла цим оздоровленням радіти, як Ісус голосно заявив: «… Хто доторкнувся до мене?» Апостол Петро вирішив рятувати ситуацію і здивовано відповідав, що люди товпляться біля Ісуса й запитувати про дотик немає жодного змісту. Господь ще раз повторив, що хтось доторкнувся в інший спосіб, бо він відчув, що з нього вийшла сила! Настала тиша, похід зупинився, переживала лиш одна жінка, не знала як їй поступити далі – мовчати чи признатися? Тут треба все сказати перед Ісусом та усіма присутніми. Досі вона чинила усе таємно, але її вчинок не втаївся. Ісус знав про неї та про її велику віру. Він очікував, що вона усім це скаже. І оздоровлена наважилася: підійшла до Ісуса, тремтіла, впала перед ним й усе розповіла про себе, про свою хворобу та видужання. Спаситель не дорікнув їй нічим, лиш заявив: «… Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром». Віра врятувала жінку, тепер вона здорова, зцілена без ліків та процедур – Бог оздоровив її задля віри, з якою вона приблизилася до нього. І тут, відразу, Ісус почув, як хтось повідомив начальника синагоги, що його дочка вже померла. Господь зреагував на ці слова й став заохочувати Яіра, батька померлої дочки, вірити – Ісус врятує її. Яір був свідком оздоровлення недужої та чув, як Ісус похвалив віру жінки… Зайшов у дім начальника, з ним також зайшли три його учні. В домі залишилися батько і мати при дитині, інші плакали й голосили зовні, бо Господь велів вийти присутнім. Ісус не провадив жодних дискусій із жалобниками, лише взяв дівча за руку і сказав: «… Дівчинко, встань». Дівча підвелося і погодували її. Для Бога люди не вмирають, бо він створив для кожної людини безсмертного духа. Тіло без духа – мертве… Господь повернув дух у тіло дитини, вона ожила, бо дух оживлює тіло. Ісус переміг смерть. Він переміг її на хресті, щоб ми усі жили вічним щасливим життям.
Дорогі мешканці села Стадники, висловлюю усім вам велику подяку, що так швидко довершили будову храму! Хай Господь благословить вас, дає наснагу, силу та здоров’я, щоб вершити до кінця вашого життя добрі діла! Моліться, вірте в Бога, перепрошуйте його за промахи життєві, бо він милосердний. Любімо його і будуть спасенні наші душі! Хай пресвята Богородиця заступається за нас перед своїм сином, нашим Богом!
