16 неділя 2Кр 6,1-10; Мт 25,14-30 (о. д-р Турконяк Р.) с. Лісневичі 24.09.2023.
Дякую вам, дорогим молільникам, вірним нашої Церкви, за ваше моління і старання про спасіння своєї душі, за допомогу іншим особам у духовному житті. Я дуже вдячний за ваші спрямовані благання до Господа про завершення війни! Дорогі молільники, не підтримуймо тих, хто всюди бачить негативи, галакає про це. Просто біймося таких осіб, бо це – плановані засівання сумнівів у людські душі. Сторонімося від тих, хто критикує уряд, військових, всяке начальство, Церкву тощо. Це можуть бути особи, які видають себе за великих патріотів чи патріоток, а самі підважують хоч якийсь спокій в нашому народі та у наших душах. Такі особи можуть бути малосвідомі своєї діяльності, або проектовані ворожими службами, щоб розхитувати лад у державі. Не спішімося робити швидких висновків, лише тверезо придивляймося до кожного випадку, кожної дії та особи, яку зустрічаємо на життєвому шляху. Духовні та фізичні вороги мають багато пропозицій, проектів та планів, щоб впливати на людські душі негативами й розхитувати переконання про спасіння і про справедливе закінчення війни, якщо таку руйнівну шкоду можна так назвати. Добре розглядаймося серед нашого люду й біймося критиків, які лиш себе бачать правильними, приписують собі право експертів чи експерток, бо крім них, нікого доброго більше не існує!
А Ісус навчає, що люди не всі рівні, що вони мають різні таланти й не можна стригти всіх під одну мірку, особливо тим, хто не покликаний до цього! Святий апостол Павло навчає: «… бо в чому судиш іншого, в тому й себе осуджуєш, бо чиниш те ж саме, що осуджуєш» (Рм 2,1). І сам Ісус Христос перестерігав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мт 7,1-2). Бувають такі особи, які думають про свою непомильність та справедливість, а насправді, судячи інших, бажають заспокоїти своє розбите й неспокійне сумління! Господь дав кожній людині різні дари, щоб люди згідно своєї доброти доповнювали одні одних.
Ісус Христос використав притчу про якогось пана та працівників. Цей добродій знав своїх працівників, прикликав їх до себе й кожному дав у руки таланти у вигляді коштів, якими вони мали управляти. Відповідно отримали: п’ять, два і один! Нікого не скривдив, бо це можна порівняти з розміром взуття: 39, 41 і 44 – кожній особі до розміру її ноги. Вони не ображалися, лиш забрали таланти і віддалилися, щоб запускати їх у дію. Пройшов час і пан призвав своїх підопічних, щоб переконатися про гідний результат. Ті, хто отримали п’ять і два таланти призналися, що вони управляли ними й мали з того прибуток, що становив відповідно п’ять і два. Пан похвалив їх та запевнив, що за вірність будуть великими й велів увійти в радість. Коли Господь велів увійти в радість можемо здогадуватися, що це був натяк на позагробове життя, який вказував на воскресіння. Попередні двоє приступали до пана й втішені представили свій доробок, але третій виразився по-іншому. Так, він не критикував пана, що той дав йому лиш один талант, ні. Він звинувачував пана у жорстокості, через що злякався його і закопав талант в землю. А тепер приніс його назад! Цікаво, що два попередніх любили свого пана, не критикували його. А пан назвав того злим та лінивим рабом, й зовсім не сподівався, що він розпочне якусь діяльність, щоб управляти талантом. Тому вказав слузі, що він міг дати цей талант міняйлам, а ті повернули б йому ще й з прибутком. Самі заробили б і його не скривдили б! У пана була коротка розмова зі своїм підданим, бо наказав забрати в нього талант, а дати тому, хто має десять. Негідного ж раба кинути в темряву.
Отже, Бог дає нам дар життя, який маємо гідно використати з отриманими талантами. Люди повинні так жити, щоб придбати діло спасіння, яке дарує Господь. Використовуймо усі свої вміння, аби допровадити душу до спасіння. Наша мета життя на землі не лише, щоб жити, але й отримати вічне спасіння. Злий раб ніби нічого поганого не вчинив, бо повернув отриманий талант, не втратив його… Але він мав чинити добро, трудитися, не дармувати. Хтось потребував його допомоги, очікував на його прихильність, а він займався собою, нікого не бачив, як багач у притчі, не звертав уваги на немічного Лазаря. Не чинив зла Лазареві, але мав допомогти йому, якщо не самому, тоді через когось чинити поміч.
Господь дав нам життя, дав розум, силу, знання, руки, ноги щоб ми усе використовували для свого спасіння й іншим у цьому допомагали. Господь вказав на вуха, щоб слухати його слова, бо це – талант, мистецтво, за яким криються добрі вчинки. І святий апостол Павло писав до коринтян: «… благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надаремно» (2Кр 6,1).
Пресвята Богородице, виблагай нам дару почути й виконати слова Ісуса: «Працюйте ж не на поживу, що гине, але на поживу, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Людський Син…» (Ів 6,27). Молімося щиро до Господа, щоб він найшвидше привів до завершення війни в Україні.
