Сьогодні, 20 вересня, у храмі Усікновення голови Івана Хрестителя у Старому Селі, відбулося прощання з паном Дмитром Добком, батьком ректора Українського Католицького Університету пана Тараса Добка.
Чин поховання звершив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир.
Під час похорону архиєрей звернувся зі словами підтримки до ректора УКУ і його родини.
«Ми зібралися в родиному колі, щоб провести до вічності світлої пам’яті Дмитра. В якому віці людина б не покинула цей світ, завжди буде за швидко. Бо думаємо: ще б цього дочекав чи це зробив… Покійний Дмитро здивував псальмопівця, який пргонозує: Людське життя – сімдесять, від сили вісімдесять років. Бліьшість з них – труд і марність. Він взяв довшу програму, проживши літа в оптимізмі та радості. Є такий стереотип, що під час молитовної пісні “вічная память”, люди плачуть. Можливо ми не до кінця усвідомлюємо значення цих слів. Минають покоління, людська пам’ять також нестабільна. Тому просимо Бога, щоб зберіг його в своїй пам’яті. Оскільки Бог є вічний, то й память його є вічна», — сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«На душі сумно, але в серці мир. Тато повернувся до дому Отця. Ми з Мамою, сестрою і родиною щиро вдячні всім, хто своєю присутністю, молитвою, словами розради і підтримки супроводжував Тата і нас в цей таїнственний час.
Тато прожив понад 87 років непростого, але вдячного життя. З них понад 64 роки і в радості, і в печалі з нашою Мамою. Він не був багатослівним, не дуже любив виражати словами свої емоції чи почуття. Але вмів діяти і бути поруч, коли комусь з нас боліло. Він був на сторожі нашого щастя. Відмовляв собі, аби тільки нам було добре. Відходив в тінь, щоб ми були на світлі. Довіряв, не тиснув, давав простір для зростання у свободі, відповідальності і зрілості. Він був просто добрим і люблячим батьком, якого тепер нам бракуватиме тут на землі, але який точно буде ще одним нашим заступником перед Богом там на небі. Він вже вдома, а ми все ще в дорозі…»,― поділився думками на своїй сторінці у фейсбуці пан Тарас Добко.
