Митрополит Ігор: «Господь про нас не забув – пам’ятаймо з вдячністю про Нього, славімо Його святе ім’я нашим гідним християнським життям!»

-
Post font size
+

Світлий понеділок Дії 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28 (о. Тур.)

Людині неможливо побачити Бога, бо вона тілесна, але оживлена духом, а Бог – Дух, кого людина, навіть, уявити не може. Так, Ісус Христос прибув на землю, народжуючись з чистої Дівиці, бо це сталося за Господнім Провидінням, за дією Святого Духа, чого, теж, ніхто із людей не може збагнути!? Чому? Тому, що людський розум обмежений, а Господь не має початку та не має кінця. Один із наших священиків переслав відео картинку, де продемонстровано вибрані планети і їх величезні діаметри… Вчені астрономи дивуються розширенню світу, усі планети кудись втікають так швидко, що потужні телескопи втрачають їх з виду, чого вчені не передбачали!? Тим більше, коли думати про невіруючих вчених, які припускали, що світ постав із вибуху матерії, не маючи пояснення звідки матерія? Просто, твердили, можливо, й досі тримаються своїх переконань, що матерія – вічна? І, що з вічної неживої матерії, коли стався вибух, вона роздробилася на різні планети, зокрема, на планеті Земля настали сприятливі умови і зародилося життя. З неживого, якось так ставалося, що утворювалося живе, розвивалося мільйонами років, вкінці дійшло до того, що маємо життя людей, тварин, птахів, риб, комах тощо, також дерева, рослинний світ… Очевидно, що в це, навіть демони не вірять, бо звідки б взялося життя – пояснення не існує?! Так звані «освічені» особи, стараються заплутувати людей, щоб вони не вірили в Бога, а трималися вчення про вічну матерію.

Про невіруючих в Бога автор псалмів написав: «Безумний сказав у своїм серці: Немає Бога…» (Пс 52,2). Словом, Святе Писання називає «безумними» тих, хто не вірить в Бога, ніби особи, що втратили розум!? Наша віра і Святе Писання навчає нас, що безмежний Господь, безконечна Мудрість покликав до існування видимий та невидимий світ! Бог створив людину, вдихнув у неї свого безсмертного духа й вона стала живою істотою – це наша віра!! А Син Божий, Ісус Христос, один із Пресвятої Трійці, побував на землі, виконав своє діло спасіння людського роду, воскрес із мертвих й очікує нас в другому світі. Цю Боголюдину, Ісуса Христа, бачили багато людей!

Переживаємо час великодніх свят, коли наша країна борониться проти військових і агресивних дій другої армії світу, російського війська. Ми покладаємо нашу надію на Бога, на воскреслого Христа, який переміг завзятих ворогів, їхні таємні та темні чаклунські задуми, Господь здолав демона з його ворожим наставленням. Здавалося, що архиєреї, фарисеї, юдейська старшина та усі їхні прибічники отримали перемогу, Ісуса побили, заплювали, зневажили, розіп’яли, він помер на хресті, його поховали в гробі, але Господь воскрес, як обіцяв. «Відтоді Ісус почав виявляти своїм учням, що Йому потрібно йти до Єрусалима та багато страждати від старшин, архиєреїв та книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути» (Мт 16,21). Господь не скривав своїх слів, говорив їх голосно й відважно, наголошував, що йому прийдеться страждати, сказав навіть від кого, але стверджував, що воскресне. Правда має таке торжество: хоч помирає, але воскресає, правда – незламна, її неможливо знищити! Дякуймо постійно Богові за дар віри, за його благословення людського роду та усього світу. Господь про нас не забув – пам’ятаймо з вдячністю про нього, славімо його святе ім’я нашим гідним християнським життям!

У нашій пам’яті залишилися часи, коли з розпорядження окупаційного уряду із Москви вбивали наших людей, мордували, кого бажали, вивозили у далекі та холодні території Сибіру й півночі Росії тощо. Бузувіри нищили храми, арештували духівництво та вірних, мало знайшлося таких родин, щоб горе, принесене з півночі, когось не торкнулося. Пам’ятаємо і про історію цього храму, в якому молимося, як із високого шпилю зрізали хрест… Не будемо вдаватися в цю історію, вона знана та записана. Сьогодні відновимо посвяту розп’яття Ісуса Христа, відреставрованого добрими людьми, які над цим трудилися з великою відповідальністю та з пієтизмом виконували роботи. На довгі роки залишиться ця пам’ятка в цьому храмі! Цей храм не був винятком, як багато інших, які руйнували, нищили посвячені статуї, ікони, обертали храми в склади тощо. Бо безумці думали, що немає Бога, а він воскрес! В часи радянського тоталітаризму, коли і в цьому храмі нищили ікони, статуї, орган, книги тощо й викидали збоку святині, повз проходила молода дівчина й побачила розп’яття Ісуса, яке лежало серед сміття. У неї визріла думка, що розп’яття потрібно врятувати… Повернулася під храм, коли западала ніч, вийняла розп’яття, загорнула рядниною і занесла додому, долаючи немалу віддаль. Розп’яття отримало пристановище на Левандівці, на вулиці Загородній у певній сім’ї. Час не стоїть на місці, колись молода дівчина-рятівниця, згодом, стала бабусею. Вона веліла повернути це розп’яття в храм святих Єлизавети та Ольги.

Минулого року, в Страсну п’ятницю, прибув молодий чоловік Назар Лисак і повідомив священика про повернення цієї реліквії до храму, розповідаючи пов’язану історію з розп’яттям. Мати Назарія, Катерина Лисак, 1955 року народження, а бабуся, що врятувала цю святиню – Олена Стик, 1935 року народження. Ось, така коротка історія, пов’язана з цим розп’яттям, що родина зберігала з великим благоговінням, обгортаючи вишиваними рушниками та, прикрашаючи мальовничими квітами. Ми дуже вдячні цій рідні: Стик та Лисак, за врятоване розп’яття, за зберігання його у домі довгими роками, за ваші моління та повернення реліквії у храм! Хай Господь благословить та оберігає усіх вас! Бабусю Олену, що перенесла це розп’яття, хай Господь помилує та дає світлий упокій! Христос воскрес!

Останні новини

Не менш важливо відповісти собі на запитання: Чи ми стаємо учасниками свята Божого милосердя, чи лише спостерігачами? Будь-яка...
Святий апостол Павло у листі до коринтян підкреслює, що тіло людини - це представник Христової спільноти. Учень закликає,...
Сьогодні, 2 березня, Архиєпископ і Митрополит Ігор благословив БРДМ-2М на служіння для поранених на лінії фронту. «Цей автомобіль...
У п’ятницю, 1 березня 2024 року, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир очолив подячну молитву спільноти св. Егідія з...
Нещодавно у Львівській Архиєпархії оприлюднили нові статистичні дані про розвиток монастирів у 2023 році. Більше про тенденції у...