«Віддаймо під опіку святих мучениць розвиток нашої Церкви, до якої належимо», – Владика Володимир на парафії «свв. Софії, Віри, Надії та Любові»

-
Post font size
+

Важливо, щоб наша Церква була жива.
Замало мати в родинному архіві свідоцтво про хрещення. Це не є талісман спасіння. Правдиве християнство – це багатство життя з Ісусом Христом, це дуже тісний, особистий зв’язок людини з Богом. Завжди актуальне питання: Чи я є з Богом чи ні? Нема якоїсь посередньої дороги. Тут немає місця нейтральність.

На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі св. мучч. Софії, Віри, Надії та Любові з нагоди храмового празника сьогодні, у неділю після Воздвиження Чесного хреста.

На початку проповіді архиєрей привітав духовенство та вірних парафії з нагоди храмового празника.

Чуємо сьогодні євангельське слово Марка (Мр. 8,34–9,1): «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною».

Цей вислів, зауважує проповідник, може мати на перший погляд суперечність в собі. Бо ж хто хоче добровільно шукати хрест, який є символом терпіння, смутку… Ба більше, такі симптоми можуть проявлятися в різних життєвих обставинах.

Але, запевняє архиєрей, ми не є самі на «хресній дорозі» нашого життя. Ми не йдемо одиноко, а крокуємо за Ісусом Христом.

«Він нас не лише запрошує, а ще більше, жертвує своє життя. Коли зустрічаю хрест, то маю щось спільного з Ісусом. Ми труднощів не обминемо, але з Богом є легше їх нести», – наголошує він.

У світлі різних подій, каже владика Володимир, може скластися враження, що Бог покинув світ. Навпаки, радше світ віддаляється від Бога.

Бог з великої любові до людини подарував їй вільність, якої ніколи не забере, навіть, якщо людина нею зловживає. Тому Ісус запрошує до наслідування словами: «Коли хто хоче…».

Відтак застерігає перед небезпекою відкинути Бога: «Хтось може сказати Богові: Я не хочу. Не втручайся в моє життя. Або думаємо в розпачі, що наша ситуація така безнадійна, що Бог не зможе нічого змінити. Тоді не дозволяємо Богові бути для нас Богом».

Також проповідник підкреслив, що євангельське слово сьогодні наголошує на спасінні душі.

«Ми не знаємо, якою буде політична і економічна ситуація в нашій державі і світі, якими будуть наслідки війни; не відомо, що очікує нас взимку; якими будуть ціни на комунальні послуги, продукти… Цього всього ніхто з людей не може докладно передбачити, але є очевидним те, що треба дбати про спасіння душі, яка буде жити вічно», — ствердив він.

І додав: «Сьогодні, в неділю по Воздвиженні Чесного Хреста дивимося на хрест великодніми очима. Ми в черговий раз приймаємо в наше життя таку правду, що після Страсної П’ятниці завжди наступає Великдень. Бо ще не було в історії такого, щоб так не сталося. Закінчаться терпіння нашого народу, бо все на цій землі, що має початок, має і кінець. Всіх нас чекає вічність, до якої прямуємо та готуємося. Це не є якесь залякування, а благовість християнства.
Скільки було в історії держав, імперій, спогади про яких є лише в архівах. А Церква живе, незважаючи на стільки переслідувань, коли лилася кров мучеників та мучениць».

Також владика Володимир звернув увагу на трьох мучениць, пам’ять яких сьогодні святкує наша Церква: «Стоячи в цьому чудовому новозбудованому храмі, вдивляємось на життя та подвиг його святих покровительок. Скеровуємо наші думки у перші віки християнства, коли жили святі Віра, Надія, Любов та їх мати Софія.
Свята Софія, була благочестивою вдовою-християнкою. Давши своїм дочкам імена трьох християнських чеснот, Софія виховувала їх в любові до Господа Ісуса Христа. Без сумніву, ці молоді дівчата (Вірі було 12, Надії – 10, а Любові – 9 років) хотіли жити. Але в такому молодому віці віддали життя за християнські переконання
».

Архиєрей додав: «Вони є ровесницями наших школярів, покровительками нашої молоді. А Софія – неперевершений приклад материнства. Навіть трудно собі уявити, що діялося в її серці, коли стояла над могилою своїх трьох дітей. Але вона розуміла для чого це все. Всі вони заінвестували своє життя у майбутнє, у святість. Це дуже перспективна інвестиція».

«Віддаймо під опіку святих мучениць цю парафію, наші родини, місто, державу. А ще більше, розвиток нашої Церкви, до якої належимо.
У церкві отримуємо їжу, яка нас підтримує, веде до щасливої вічності. Храмів ніколи не буває забагато. Зрештою, чим більше буде храмів, тим менше потрібно будувати в’язниць. Це дуже стратегічна інвестиція
», – закликав єпископ-помічник.

Насамкінець проповідник поділився свідченням одного чоловіка: «Недавно я почув таке свідчення, яким поділився один небідний чоловік. Не знаю наскільки він воцерковлений, але коли помер його батько він хотів зробити щось добре в пам’ять про нього. Можливо хтось йому порадив, щоб він дав кошти на будівництво парафіяльної катехитичної школи. Згодом він скакав, що це наймудріша інвестиція його життя».

«Бог дуже терпеливий, до нічого не примушує, бо любов завжди залишає вибір. «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною» це слова Спасителя сьогодні до мене. Яка ж буде моя відповідь?»– заохочує до роздумів владика Володимир.

На завершення Божественної Літургії звершили обхід довкола храму та окропили вірних свяченою водою.

Фото парафії свв. Віри, Надії, Любові та Софії

Останні новини

Молодіжна комісія Львівської архиєпархії провела підсумкову зустріч для молодіжних спільнот — «Крапка» та нагородили кращу молодіжну спільноту 2024...
Центр гідності дитини Українського Католицького Університету повідомив, що 15 із 15 архи(єпархій) та екзархатів Українська Греко-Католицька Церква пройшли...
Секретаріат душпастирства молоді Львівської провінції редемптористів запрошує сім'ї та молодь від 18 років на Форум «Любов.RRO», який відбудеться...
У суботу, 25 травня 2024 року, завершились травневі передподружні навчання при Референтурі Родини Львівської Архиєпархії. Про це повідомляє...
У неділю, 26 травня 2024 року, у Катедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці та святого апостола Андрія у Мюнхені,...