Неділя Самарянки. Ів. 4, 5-42.
+Володимир Груца
Вітаю всіх в травнево-пасхальний час. Ми зібралися на молитву в Марійному Місійному Центрі Заглина, перебуваємо немов би на лоні живої природи. Природа в цей час випромінює зелень, що є кольором надії. Дякуємо Богові за дар води, яку маємо, споживаємо. Бо вже на початку Святого Письма, у книзі Буття зустрічаємо воду, яка служить для іншого створіння: для рослин, тварин, для людини… Це може для нас бути самозрозумілим, бо маємо достатньо води. А якби було без неї? В час війни певні регіони України зустрілися з проблемою браку води, зокрема питної. А це один з елементів гуманітарної кризи.
Сьогоднішнє євангельське Слово провадить нас у Самарію, де біля криниці відбувається зустріч Ісуса з жінкою цього краю. Це одна з найдовших розповідей в Новому Завіті про зустріч Ісуса з конкретною людиною. Ісус йде з Юдеї в Галилею, на стежки свого дитинства. Він не мусів йти через Самарію, бо головна дорога провадила через Трансйорданію. Можна було обминути цей поганський край. Але треба було зустріти там жінку (євангельське треба додає важливості події). Можна сказати, заради однієї особи він змінює маршрут.
В місті Сихар біля криниці Ісус чекає на жінку. Тут є різноманітна символіка: Не вказано конкретне ім’я жінки, самарянка представляє немов би цілий народ. Шоста година – це також година смерті Ісуса на хресті. Виглядає, що попереднє не впорядковане життя не приносило самарянці спокою. Напевно непросте було її суспільне становище. Мавши шістьох чоловіків, вона водночас була самотня. Зустріч з Ісусом дарує їй мир, показує сенс і перспективу життя.
Ісус і самарянка є лише вдвох – це дуже особиста зустріч. Хоча їх об’єднує джерело. Жінка почулася потрібною, що вона може послужити. Адже іноземець просить в неї води. Самарянка пережила глибоке навернення, стає ученицею Ісуса Христа; вона йде і проповідує Благовість серед свого народу. Криниця стала для неї місцем зустрічі з Джерелом життя. Не авторитет Вчителя, а людяність Ісуса викликала в жінки довіру.
Як важливо серед багатьох відмінностей знайти щось спільне, тобто знайти пункт дотику. А це лише можливе в щирому діалозі.
Коли жінка прийшла до криниці, Ісус їй не докоряв, не моралізував, відразу не навертав… Почав шукати щось спільне, кажучи: «Дай мені води напитися». Він черпає для себе силу з того самого джерела, а водночас задає нові імпульси.
Ісус ніби зробив таке просте – попросив води у жінки. Той, хто на водах землю завісив, наливає джерела й озера, хто водами хмари напоює (вечірня і утреня), просить напитися води в простої жінки. А цим самим він ввійшов в життя цієї людини, в її конкретне життєве завдання.
Бачимо Божу педагогіку, яка полягає в чеканні, в терпеливості. Тобто, активність, ініціатива Ісуса полягає в чеканні на Самарянку. Він чекає, щоб особисто порозмовляти. І ця розмова попровадила до віри. Жінка відразу йде і ділиться цією вірою серед свого народу.
Ісус не має чим зачерпнути воду, бо Він є водночас сам джерелом. Самарянка вже не потребує глечика після зустрічі з Ісусом, вона його кинула, бо сама ним стає. Йдучи до джерела живої води, не потрібно глечика. Я сам повинен ставати тим «глечиком»!
Важливо нам самим йти та провадити інших до джерела життя, а не отрути. Самарянка отримала воду, яка висушила джерело її гріхів, наповнила її благодаттю.
У відпустових місцях є відомі чудотворні джерела з цілющою водою. Вода має своє специфічне значення. Вода є джерелом життя, зокрема нашого особистого життя: Дев’ять місяців людина плаває у воді материнського лона. Тому вода має притягаючу силу протягом цілого нашого життя. Вода освіжує, заспокоює, надихає та очищує…
В християнстві використовуємо воду у хрещенні, бо життя не можна зафіксувати в одному місці, воно немов ріка. Це означає, що постійно чогось відрікаємося, позбуваємося. Ці своєрідні «маленькі вмирання» є водночас новими народженнями, які роблять нас більш живими. Ми не повинні задовільнитися поверховістю, а заглядати в глибину власної духовності. Ми не можемо жити лише самі з себе, а черпаємо життєдайні дари з невичерпного джерела Божої ласки й любові.
Будьмо вражливі на молитовне життя, участь у святих таїнствах, які закорінені в пасхальній таємниці. Хоча можемо сказати, що Бог є скрізь, тим більше зараз можна слухати чи дивитися богослужіння онлайн.
Вода є також в атмосфері. Але коли ми хочемо пити, то йдемо до джерела. Неможливо без цього жити. Хто черпає з джерела Ісуса Христа, з святих таїнств, той в перспективі не буде мати спраги ніколи, бо ця вода б’є в життя вічне.
Сьогодні, в другу неділю травня, у розпалі весни, святкуємо День матері. Це свято кожної жінки, яка в різний спосіб реалізовує дар материнства. Дякуємо Богові за тих осіб, які нам подарували життя. Це не лише генетика. Першим свідком народження нового життя є мама, яка дитині найперше дарує безпеку, опіку. Будьмо вдячні за хресних матерів, які нас принесли до купелі хрещення. .
Ідеалом материнства є Пресвята Богородиця. Нехай вона буде надійною
заступницею на дорогах нашого життя.
14.05.2023. Заглина
