Напередодні одного з найбільших церковних свят, Благовіщення, ми запрошуємо вас більше дізнатися про життя великої парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці, що на Пасічній. Через історію храму, служіння отців, активне парафіяльне життя спробуємо глибше відкрити для себе значення цього свята, а головне – зрости морально та духовно.
Про особливості храму, його історію і традиції а також про відвагу приймати Боже Слово, жити ним і ділитися – поговоримо з парохом парафії отцем Петром Раком.
Отець розповідає, що будівництво храму почалося вже в період незалежності – у 1995 році. Кількома роками раніше тут звели капличку. Першим настоятелем і засновником парафії став о. Степан Гриньків, а з 2001 року його справу продовжує о. Петро Рак.
— Бог, рукою Блаженнішого Любомира, послав мене сюди на служіння у 2001 році. У цей рік він став головою УГКЦ, а я працював у його канцелярії. Як адміністратор, я застав цей храм уже на етапі зведення склепіння і провадив його до завершення всіх будівельних робіт. Разом нас служило тут троє священників. Мабуть, як і всім у ті часи, нам було досить скрутно і важко, грошей не вистачало завершити будівництво… До того ж, це не був перший у Львові храм, який тільки-но будувався, у той час зводили ще багато церков. Але спільно нам все-таки вдалося завершити будівництво і в 2010 році митрополит Ігор освятив нашу церкву. Сьогодні тут служать дев’ятеро священників і один диякон. Наша парафія досить чисельна. Доволі складно підрахувати точну кількість парафіян. Для Йорданських відвідин ми замовляємо, до прикладу, три тисячі пам’яток. У цьогорічних вирішили закцентували на тому, що 2023 рік є роком священномученика Йосафата Кунцевича. До слова, він єдиний український святий, якого канонізували, а це означає, що його, як святого, почитають у католицькій церкві в усьому світі. Мощі Йосафата Кунцевича знаходяться в Римі, а їхня частинка взята до нашої церкви і вкладена в престолі.
Храм Благовіщення – дворівневий. На нижньому рівні знаходяться каплички, велике приміщення для зібрання дітей, конференцій, катехитичні класи, домівка пластунів. Також отець зауважує, що храм Благовіщення – єдина у Львові парафія УГКЦ, яка має таку назву. Так збіглося, що на початку вулиці Пасічної знаходиться ще й монастир сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, а неподалік від нього великий храм Покрови Пресвятої Богородиці, яким опікуються отці-салезіани, а далі, на Сихові, церква Різдва Пресвятої Богородиці, яку відвідував Папа Іван Павло ІІ. Тому загалом у місті є багато храмів, посвячених Матері Божій.
Із Благовіщення виразно починається Боже об’явлення
— Зі згоди Марії починається Боже втілення, тому і цей храм для християн Львова має велике значення. Усі ці роки, поки ми його будували, і тепер, коли тут служимо, нас не покидає думка про особливе завдання цього храму для євангелізації міста. Тому своє душпастирство прагнемо вести з відповідальністю, з усвідомленням того, що служимо не тільки для наших парафіян, чи лише для декількох вулиць Львова, але й загалом для всіх християн нашого міста.
Отець Петро додає, що зміст свята Благовіщення захований у самому слові, про те, що зі згоди дівчини на землю прийде Боголюдина. Небо дає їй таку пропозицію через Архангела Гавриїла, який пояснює, що вона буде зачата від Святого Духа. Марія збентежена, але відповідає: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Луки, І, 31-38). Це свято для нас є дуже важливе, бо коли ми слухаємо Слово Боже, розуміємо його, приймаємо, то стаємо немов би зачаті ним, Боже слово, народжується у нашому серці й душі.
— Думаю, головний урок цього свята – це мати відвагу прийняти Слово Боже, як живе і діяльне. Так само, як і біля Марії, сьогодні біля кожного з нас невидимо стоїть Бог і ненав’язливо питає, чи ми приймаємо Його слово. Він підходить до нас щоразу і коли хтось відповідає Йому – «Ні, Ісусе, ще не сьогодні і не завтра» – навіть тоді Він не осуджує, а каже нам: «Добре, я почекаю». Бо Він є люблячим батьком, який ближче до нас, ніж ми самі є до себе. Коли ми загублені, не знаємо, куди рухаємося, чого хочемо від життя, але навіть тоді, ми є люблені Богом і прийняті Ним – від першої волосинки і до останнього нігтя. І завдання усіх християн – відкривати людям такого Бога.
Братства, молодіжні спільноти та домівка пластунів: чим живе парафія
Про парафіяльне життя, молодіжні табори, сотні дітей у катехитичній школі, різноманітні братства і спільноти – ми довго говоримо з отцем. Він розповідає про молодь, яка гуртується у храмі, про курені пластунів, які у цих стінах знайшли свою домівку, а також про служіння у неокатехуменальній спільноті, яке потребує праці і зусиль.
— Уже багато років при храмі діє братство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота «Апостольство молитви», молитовна спільнота «Матері в молитві». Маємо також надконфесійну спільноту Ал-Анон. Її учасниками є люди, які визнають себе співзалежними, тобто вони не є алкоголіками, але психоемоційно залежні від узалежнених родичів. Тут йдеться про дружин, дітей алкоголіків або їхні рідних. Також у нас є «Книга тверезості», у якій люди можуть зафіксувати свої наміри не пити упродовж певного часу. Багато хто складав присягу спершу на рік чи п’ять, а потім і на все життя.
На парафії активно розвивається молодіжний апостолят. Сьогодні з дітьми працюють понад 100 аніматорів, а загалом за ці роки сформувалося три покоління аніматорів. У братерській співдії з отцями-салезіянами проходять виїзні реколекції. Такі поїздки дуже важливі, у плані духовної формації – переконує отець – адже діти виїжджають за межі міста, де можуть відпочивати, споглядати красу Божої природи, проводити спільний час в іграх, а головне – системно чути про Бога. Одним із елементів такої діяльності є Веселі канікули, які проводяться щоліта, та ораторія – великий молодіжний простір, де діти займаються щосуботи.
— По суботах у нас тут завжди радісний шум, діти танцюють банси, малюють, роблять витинанки і аплікації. Радію, коли бачу, що тут діти не бояться отців, а вони у свою чергу, є для них завжди доступні і відкриті. Діти легко можуть підійти до будь-кого з них, щось запитати чи попросити, відстань між ними мінімізується, панує надзвичайно проста і дружня атмосфера – все це є дуже важливим у нашому служінні.
Церква Благовіщення цікава ще й тим, що є домівкою для двох куренів пластунів – чоловічого і жіночого. Вони мають тут свою кімнату, яку гарно обладнали. У такий спосіб також відбувається формація дітей, яких загалом є близько 200.
— В осінньо-зимовий період пластуни збираються маленькими гуртками, а весною і літом у них постійні табори. Я також хочу поїхати з одним куренем на табір і пожити там декілька днів. Розумію, що лише тоді, коли ти з ними, поживеш, побігаєш, пограєш їхні ігри, тільки тоді станеш одним із них. Це дуже важливо, бо ми маємо передати нашим дітям віру і робити це зокрема й через табори. З упевненістю можу сказати, що ми залучили до нашого храму стільки молоді скільки лиш змогли.
Неокатехуменальна спільнота
Із дозволу єпископа на парафії діє неокатехуменальна спільнота. Її метою є катехизація і праця з дорослими людьми, які або відійшли від релігійних практик, або занадто мало знають про віру.
— У Львові є тільки дві парафії, на яких діють такі спільноти – наша і Храм Святого Климентія Папи. Для цього ми маємо спеціальне приміщення, яке повністю обладнали члени цієї спільноти. Тут у нас відбуваються катехизації, читання Євангелія, Літургії. Це робота з дорослими людьми, яку я проводжу. Переконати у чомусь дорослих – дуже важко, практично неможливо, адже на все вони мають свою сформовану думку. А передати віру дорослій людині – особливо непросто. У той же час, неймовірні відчуття бачити, коли люди навертаються, розуміють глибші сенси, дивляться на своє життя у світлі Божого Слова. Вони починають бачити світ через призму Святого Письма, розуміють, наскільки Боже Слово живе і діяльне. Не маємо думки переконати цих людей силою аргументів, радше, самі навертаємося і ділимося цим з іншими.
«У свято Благовіщення побажаємо людям Христового миру і зустрічі з Богом всередині себе»
Традиційно напередодні храмового празника відбуваються реколекції. Цьогоріч їх проведуть трохи по-іншому – почнуть у п’ятницю ввечері, на саме свято Благовіщення, продовжать у суботу, а завершальним днем стане неділя. Реколектантом буде декан Личаківського деканату – о. Михайло Городиський. Графік Літургій залишиться незмінним.
— У це велике свято я, перш за все, хочу побажати усім нам христового миру. Сьогодні традиційно ми розуміємо мир, як час, коли не їздять танки і не стріляють гармати, але, окрім цього, варто розуміти мир ще й на глибшому рівні – це мир, який давав Христос своїм апостолам, щоб вони нічого не боялися, щоб відчували, що Бог є близько – всередині нас.
Тож найперше бажаю миру христового, а друге – шукати Бога всередині себе, приймати Його Слово. Ми є храмами Святого Духа, ти і я – це місце, в якому живе Бог. І коли всередині нас відбувається ця зустріч з Богом, тоді нас переповнює відчуття тихої радості, ми маємо певність, що все буде добре, що Бог не залишив цей світ і ніколи не залишить наших воїнів.
На завершення розмови отець показує мені храм. Він розповідає про кожне приміщення і кожну ікону, одні за одним відкриває переді мною двері, де вже невдовзі збиратимуться діти, де гуртуватиметься молодь і молитимуться дорослі. Бо за великими стінами великої церкви живе таке ж служіння, пастирська підтримка і любов. «Священик не має заступати собою Бога, – каже мені насамкінець отець. – натомість має бути, немов прозорою шибою, щоби не заступати собою Христа».
Спілкувалася Наталія БЕЛЬЗЕЦЬКА
