25 листопада відбулося святкування у Згромадженні сестер Святого Священномученика Йосафата. Архиєрейську Літургію очолив Єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Степан Сус у співслужінні зі священниками.
Під час Божественної Літургії сестра Тереза Прус та сестра Йоанна Гриненко склали тимчасові обіти.
Святу Літургію прикрасив своїм співом квінтет Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
Нагадаємо, цьогоріч 12 листопада Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у Соборі святого Петра в Римі офіційно відкрив рік священномученика Йосафата. Наступного року вірні УГКЦ вшановуватимуть 400 років від дня мученицької смерті цього святого.
Священномученика-українця Йосафата Кунцевича вшановує вся Католицька церква. Він народився в 1580 року в м. Володимирі-Волинському, а в 1623 році його жорстоко вбили за ревність у душпастирстві та бажання бути в єдності з Католицькою церквою.
― Основна місія Згромадження сестер Святого Священномученика Йосафата ― молитва за єдність. Ми також займаємося апостолятом, поширюємо євангелізаційний проєкт «Католицизм» ― фільм та книгу. Ми переконані, що цим проєктом Господь нас благословив через заступництво священномученика Йосафата, для якого служіння Богові було найважливішою місією в його житті, ― пояснила сестра Климентія Луків.
Під час своє проповіді владика Степан Сус передав монахиням вітання та слова вдячності від Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, а також від Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря.
― Свято, яке сьогодні нас зібрало, дає можливість ще раз переконатися, що в темні часи, які переживає нині наш народ, видно світлих людей. Їхня самопожертва, велика любов, самопосвята, вміння бути непохитними у своїх переконаннях ― це більше, аніж світло. Адже це не лише бути переконаними, а й ділитися цим переконанням з іншими, не лише мати світло, а й ділитися тим світлом з іншими людьми, ― наголосив на початку своєї промови єпископ.
Також поділився роздумами про життя священномученика Йосафата, який служив єпископом у непростий час. Та попри все, святий Йосафат залишався вірним єдності Церкви.
― Ви маєте розуміти, що у вашому згромадженні важлива кожна сестра ― зі своїми вміннями, талантами і навичками. Спільнота особливо цінна тим, що ми співпрацюємо і діємо задля поширення і помноження віра в Господа Бога. Через служіння, жертовність ви стаєте світлом там, де темно. Та водночас, щоб бути світлом, необхідно довіряти своє життя Богові, молитися, просити в Нього підтримки і сили, здатності діяти і поширювати правду про спасіння серед тих, хто сьогодні шукає свою стежку до Бога. Святий Йосафат для цього проводив багато часу в молитві. Замало просто діяти, маємо переплести цю діяльність із молитвою і довірою до Господа. Тому перше, аніж іти свідчити, бути апостолом, доброю монахинею чи монахом, душпастирем, єпископом, маємо цей час провести в молитві, щоб свої думки, переживання, прагнення, ідеї переплітати в молитві до Господа Бога, ― наголосив владика Степан.
Знаємо, що молитва святого Йосафата була ревною і жертвенною. Він вів дуже строге монаше життя, щоб перемогти у собі ті речі, які перешкоджали йому прямувати до святості.
Говорячи про святого Йосафата, єпископ запропонував відштовхуватися від трьох слів, пов’язаних із його життям ― він був і залишається святим, мучеником і апостолом:
― Щоб людина була святою, вона має усвідомити свою гріховність, бути собою у своїх немочах і недосконалості. Святість ― це не лише стан, а й розуміння і вміння у своїх немочах довіритися Богові.
Друге, це бути мучеником. Знаємо, що з грецької це слово означає ― «той, який свідчив». Ми свідомі, що не обов’язково померти мученицькою смертю, щоб свідчити про Бога. Сьогодні Господь потребує тих, хто готовий свідчити, хто є безстрашний і ніколи не забуває, що є тим, який проповідує Христа. Бути християнином ― це дозволяти, щоб інші люди, які не є християнами, у наших вчинках зустрічали Бога. Бо часто люди, які не ходять до церкви, не моляться, не є християнами, споглядають на нас і через наш приклад життя розуміють, що бути християнином ― добре і цікаво. Дивлячись на нас, на наш спосіб життя, юнаки і дівчата запитують себе ― «чому цікаво бути монахом чи монахинею, для чого себе обмежувати, від чогось відмовлятися?». Водночас бачать, що такі зміни та обмеження є маленьким мучеництвом, яке робить нас сильнішими і здатними ділитися своїм покликанням.
Третє, ― наше апостольство. Не означає, що нам треба було народитися дві тисячі років тому. А це ― наша здатність іти туди, де потребують Божого слова. Є середовища, де необхідно розширити наше служіння. Для спільноти Йосафаток і всіх християн важливо показувати апостольське служіння, нести правду про служіння в ті середовища, де про це ще не знають.
Також владика Степан підкреслив: священномученик Йосафат ― це один із найбільших українських святих. Та він єдиний з-поміж українців, чиї мощі спочивають у Базиліці святого Петра в Римі.
― Нам необхідне свідчення добрих вчинків і способу життя святого Йосафата. Адже тепер, коли так багато темряви, спричиненої нашими ворогами, так важливо не переставати світити. Віра і бажання діяти дозволяла йому залишатися завжди з Богом і бути прикладом для інших. Молімося до священномученика і апостола Йосафата, щоб ми ніколи не втомлювалися служити Богові і щоб у наших вчинках зустрічали Христа, ― додав насамкінець проповіді єпископ.
