1Сл 5,9-13,24-28; Лк 12,2-12
Ісус Христос дуже ясно й відкрито говорив про те, що людям не вдасться нічого перед Богом заховати чи втаїти. Очевидно, від людей можна щось сховати чи скрити так, що вони ніколи не знайдуть або не дізнаються; але перед Богом все явне, бо він проникає наскрізь душу й серце кожної людини.
Святий апостол Павло у листі до коринтян написав: «То діло кожного розкриється; день покаже, бо вогнем об’являється; сам же вогонь і випробує діло кожного, – яким воно є» (1Кр 3,13). Навіть усі думки людей Господом прочитуються, а про слова і вчинки, про їх ясність для Бога не існує жодного диспуту.
Лиш наївна людина може себе заспокоювати, але святий апостол пригадує: «І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, – йому дамо звіт!» (Євр 4,12). Господь закликає людей, щоб чинити добро, за яке не потрібно тремтіти перед Богом на суді, бо вчиненого зла треба боятися, щоб не бути кинутими у геєну, тобто вічний вогонь. У цьому світі найгірше, що може статися: це вбити тіло, смерть тіла; а у вічності, хто у гріхах закінчить життя – невмираюча кара.
Ісус вказує на Бога, який пам’ятає про кожну людину, коли він знає про дешевих горобців, які коштували асарій – найдрібніша монета. Він говорить про п’ять горобців за асарій, це – дуже дешево; або згадує пораховане волосся на голові людини, а це означає, що, коли Господь про такі дрібнички знає, то на людину він завжди радо очікує. Ісус каже, щоб не боятися Бога, не сторонитися від нього, бо людина, його створіння, – найкраща!
Визнаваймо Бога перед людьми не лише словами, але, хай наші вчинки свідчать про нашу відданість Богові! Святий апостол Петро на словах виявляв свою відданість Богові аж до смерті, але, коли прийшла година випробовування то три рази стверджував, що не знає Ісуса!? «Каже один із рабів архиєрея, родич того, якому Петро відтяв вухо: Чи не тебе я бачив з ним у садку? І знову Петро відрікся. І тут заспівав півень» (Ів 18,26-27). Ісус Христос передбачив утиски та переслідування, які чекатимуть його слуг, він казав не журитися тим, лише, усю свою надію покладати на Святого Духа, який спомагатиме в різних труднощах. А, коли згадує, що не пробачиться тому, хто зневажить Святого Духа, то це означає особу, яка не бажає каятися, бо вирішила тривати при своїй злій волі.
Зближаймося до Господа в дусі покаяння, покори та любові, який очікує кожну людину, щоб простити так, як він простив учневі Петрові чи жінці грішниці (пор. Лк 7,48). Святий апостол Павло написав: «Бо нас Бог призначив не на гнів, а на те, щоб ми одержали спасіння через нашого Господа Ісуса Христа» (1Сл 5,9). Не біймося Бога, а визнаваймо й любімо його!
Сьогодні святкуємо празник святого священномученика Йосафата, який був відданий Богові усім серцем та з усієї душі. Наступного року виповнюється 400 літ із дня його мученицької смерті. На синоді єпископів у листопаді цього року, викладачі УКУ вже представили на 2023 рік обширний план святкувань цього великого святителя-мученика. Священномученик Йосафат дуже уболівав за єдність Христової Церкви. В 1604 року він вступив у василіянський монастир при церкві св. Трійці у Вільні. Пострижений у чернецтво святого Василія Великого з ім’ям Йосафат. Як клірик вивчав елементи богослов’я під керівництвом Петра Суром’ятника — ректора монастирської школи, а після 1607 року — під керівництвом Йосифа Велямина Рутського та єзуїтів з Віленської академії. Написав сім коротких полемічних трактатів про необхідність відновлення єдності Західної і Східної Церкви під головуванням Папи Римського. Навертав багато людей до єдності в Христовій Церкві, за що був прозваний православними «душехватом». Помер єпископ у 1623 році від побиття противниками церковної єдності. Біля тіла мученика діялися чуда. У 1643 році Папа Урбан VІІІ проголосив Йосафата блаженним, а через 224 роки Папа Пій ІХ прилучив Йосафата до лику святих вселенської Церкви. Молімося до святого Йосафата, щоб виблагав у Господа закінчення війни в нашій Україні та росту духа віри в нашому народі!
