Дякуємо Тобі, Ісусе, Божий сівачу, за зерно благовісті, за Твоє Слово. Ми приймаємо його і просимо дати нам сприятливі кліматичні умови. Просимо Тебе бути милосердним в моментах наших немочей. А ми обіцяємо дбати про родючість землі, щоб принести плід сторицею. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у храмі Преображення с. Хоросно Пустомитівському деканату у 21-у неділю після Зіслання Святого Духа. Цього дня архиєрей звершив дияконське рукоположення Назара Ходаня.
Сьогоднішнє євангельське слово розповідає притчу про сіяча, про різні долі посіяного зерна.
Читаючи першу частину євангельського уривку, — каже проповідник, — можна поставити собі відразу питання, чи ця притча є дійсно Добра Новина, благовість. Адже є більші втрати ніж успіх. 3/4 зерна пропало, не принесло плоду. Можемо критикувати сіяча за брак пильності, чи навіть марнотратство. Бо він мав би знати, де зерно може рости, а де ні…
В другій частині, — продовжує роздуми владика Володимир, — сам Ісус Христос все детально пояснює. Через Нього промовляє до нас подвійна життєва мудрість:
Перше — Бог є щедрий! Сіяч щедро сіє, знаючи про долю зерна. Він не складає наперед великих стратегій, не думає, що там нема сенсу сіяти, бо все одно не зійде. Навпаки, він ризикує і надіється, що може навіть на кам’янистому ґрунті чи в тернинах виросте кілька рослин, які будуть сильні, загартовані. А згодом принесуть все ж таки плід. Все, що бореться, стає загартоване. Можна сказати, Бог кожній людині довіряє, нікого передчасно не списує.
Архиєрей зауважує, що ми маємо перед очима сіяча, а не якогось політика, який приносить політичне визволення. Ісус є сіяч, посланий Богом, щоб сіяти Слово в людські серця. Йому треба було спочатку 30 років мовчати, щоб вийти на сівбу, промовити до світу. Тому багато залежить від землі, від ґрунту. Будь-який господар чи фермер відповідно готує землю, щоб був врожай. Це елементарні знання з аграрної технології. І це потребує часу, зусиль, бо є різна земля: родюча і менш родюча. Тоді щедро сіє, хоча здогадується, що дещо з зерна пропаде, а все ж таки сіє, не прораховує все докладно, комерційно. Зрештою, хто з Богом починає комерцію, той програє. В Бога є свої розрахунки, Він терпеливий, милосердний, але справедливий.
Друге — дозвольмо себе здивувати! На його переконання, хоч людина має приготувати землю, але кліматичні умови (дощ, сонце, тепло) є Божою справою.
Тому варто задуматися над тим, наскільки ми є відкриті на Бога? Не все в житті буде ідеально, бо до досконалості лише прямуємо.
Відтак продовжуючи роздуми над цією притчею, проповідник зазначає: “Якщо сіяч сіє, то очікує на плоди в час жнив. Так Ісус рано чи пізно постукає до кожного людського серця, щоб побачити плід. В даній притчі є заспокоєння: Тоді середнім врожаєм було збір у сім разів, добрим в десять, а дуже добрим в п’ятнадцять разів.
Ісус каже, що на доброму ґрунті зерно плодоносить сторицею. ¼ зерна все компенсує, ніхто вже не думає про втрати. Така перспектива Царства Небесного”.
І додає: “Все в житті є певним процесом, який не може припинитися ніколи. На все потрібно свій час і жертви. Євангелист Іван, цитуючи слова Ісуса, говорить: «Пшеничне зерно, коли не впаде в землю і не вмре, лишиться саме-одне; коли ж умре, багато плоду приносить» (Ів. 12,24). Посіявши зерно, не можна на наступний день вимагати плодів. Це так як з нашим життям і покликанням: дитячі роки, молодість, вибір життєвої дороги і стану (своєрідна боротьба з «кліматичними умовами»), далі старість або радше золотий вік, тоді жнива…”
“Ми у вівторок дякували Богові за дар життя і служіння праведного Митрополита Андрея, який був щедрим сіячем 20 століття. 1 листопада, але 78 років тому він на святоюрському пагорбі відійшов до вічності, звершив свою Пасху, спочив у крипті собору св. Юра”, — пригадує єпископ-помічник.
“Роман-Андрей слухав і приймав Боже слово, а водночас сам щедро сіяв. Хоча знаємо, як нелегко було проростати цим зернам, особливо в радянські часи. Але цілі покоління і ми, зокрема, збираємо щедрі плоди його спадщини. Ці жнива ще будуть тривати довго. Як важливо нам з цих жнив користати, не голодувати, а звертатися за допомогою до цього Праведника”, — наголошує Преосвященніший Володимир.
