“Євхаристія єднає нас з Богом, нема коротшої дороги до Нього”,— Владика Володимир освятив престіл у Дубровиці

-
Post font size
+

Ми звершили освячення престолу. Для чого ми це зробили? Щоб на ньому перемінювалися безкровні жертви в Пречисте Тіло і чесну Кров Ісуса Христа для спасіння людей. В молитві на освячення престолу просимо: «Сподоби нас неосудно приносити Тобі на ньому безкровну жертву, і даруй нам усе, що для спасіння проситимемо». Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді до вірних у 17-у неділю після Зіслання Святого Духа у храмі Покрову Пресвятої Богородиці с. Дубровиця, Янівського деканату.

Перед Божественною Літургієб архиєрей звершив чин освячення престолу.

“На сторінках сьогоднішнього євангельського слова (Мт 15, 21-28) зустрічаємо Ісуса, який приходить у поганський край”,— каже проповідник.
І роздумує над тим, чому Христос покинув рідну Галилею і пішов немов би за кордон, незважаючи не те, що це було близько 40-а км від Галилеї.

“Якщо Ісус пішов туди відпочити, то ми можемо Його оправдати, бо постійні зустрічі з людьми, слухання різних потреб були виснажливими, особливо коли треба людині вказати дальшу життєву дорогу. Але Він радше пішов туди в пошуках заблуканих людей. Про це свідчить Його доступність”,— пояснює владика Володимир.

І додає: “Хананеї як погани чи язичники не мали конкретного Бога. Через це повставали божки, позаяк людина в своїй суті є релігійна. Вони плекали культ плодовитості, був так званий бог дерев, звірів… Але їм бракувало Бога для людини. Це і є драмою поганства. В таких випадках процвітає магія, ворожіння…”

Відтак проповідник переказує драматичну історію жінка хананейки, яка прийшла просити за свою дочку, яку мучив біс.

“Напевно ця жінка шукала помочі в різних цілителів, божків, яким поклонялася, але безуспішно. Страждання дитини спонукали її шукати далі і нарешті привели до Ісуса Христа. Можливо вона чула про цього цілителя з Галилеї, якому біси коряться. Вона знала, що ізраїльський народ очікує месію, а деякі вважають саме Його месією”,— каже архиєрей.

Проповідник звертає увагу на поведінку Ісуса, яку важко зрозуміти. “Він не реагує на прохання жінки. Той, який завжди говорить про любов до людей, в даній ситуації мовчить. Чує, але не відповідає. Вже учні заступаються за жінку. І тільки тоді відповідає Ісус”,— каже він.

Правда на перший погляд,— продовжує думку владика Володимир,— вона може здаватися жорстокою: Він не каже, що не допоможе, бо зайнятий іншими справами, а тому що ця жінка не належить до ізраїльського народу. І знову можемо мати трудність з Ісусом, бо Він сам закликав учнів проповідувати скрізь, до всіх народів. Зрештою, сам пішов в поганський край. І як це разом поєднати.

Подивімося на Ісуса і жінку,— просить проповідник,— відтак вказує на процес переміни ситуації довкола них, який потребує часу.
Оскільки юдеї, ізраїльтяни ненавиділи поган, називали їх псами. Ісус вже злагіднює мову, кажучи: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Жінка в діалозі з Ісусом аргументує, що щенята їдять кришки, що падають зі столу. Тоді їли в такій напівлежачій позиції, тому була більша ймовірність, що кришки хліба падали на підлогу.

За його словами, зустрічаємо також певну символіку: Погани не отримували хліба в переносному значенні, бо не приймали Ісуса Христа за месію. А сам Ісус говорить про себе: Я хліб життя! (Ів 6,48).
Жінка хананейка знайшла в Ісусі месію, бо називає Його Сином Давида. А Ісус відразу не реагує, бо чекає на віру людини. На Сході жінки здебільшого просили для дітей милостиню. Ісус сам не мав нічого матеріального, щоб дати, але дав щось більше, духовне, виганяючи біса. Він тим самим дарує людині надію, майбутнє.

“Ісус хоче нам показати, що людина має властивість змінюватися, треба дати їй шанс”,— переконаний єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.

“Можна собі поставити таке провокативне питання: а що привело до зміни думання самого Ісуса? Віра жінки! Релігія і наука Ісуса базується на вірі, а не законі. Він не дивиться на походження людини. Навіть якщо Ісус в даному випадку на перший погляд виглядає жорстоким, Він реагує внаслідок молитви-прохання жінки і любові матері”,— звертає увагу проповідник.

“Можемо сказати по-людськи: Для Ісуса був сенс покинути стежки дитинства, рідний Назарет, Галилейське озеро, щоб знайти віру в поганському краї. В даному випадку також вказана важливість молитви матері за дитину. Тому дуже похвально, що в цій парафії вже є спільнота матерів в молитві”,— наголосив архиєрей.

“Нехай наша молитва лине сьогодні з глибини, серця, щоб її почуло ціле небо. Бог чує, відповідає. Бажаю Вам і собі такої віри, яка б могла змінювати не так Бога, а радше нас!”— бажає Преосвященний Володимир.


Опісля Божественної Літургії освятили надгробок на могилі та помолися за упокій його душі багатолітнього пароха Дубровиці протоієрея Миколая Кушніра.

Останні новини

Не менш важливо відповісти собі на запитання: Чи ми стаємо учасниками свята Божого милосердя, чи лише спостерігачами? Будь-яка...
Святий апостол Павло у листі до коринтян підкреслює, що тіло людини - це представник Христової спільноти. Учень закликає,...
Сьогодні, 2 березня, Архиєпископ і Митрополит Ігор благословив БРДМ-2М на служіння для поранених на лінії фронту. «Цей автомобіль...
У п’ятницю, 1 березня 2024 року, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир очолив подячну молитву спільноти св. Егідія з...
Нещодавно у Львівській Архиєпархії оприлюднили нові статистичні дані про розвиток монастирів у 2023 році. Більше про тенденції у...