Послання апостола Павла до Галатів Гл 2,16-20
Євангеліє від Марка 8,34-9,1
Ісус Христос, навчаючи людей, що приходили його слухати, найбільшу увагу звертав на потребу спасіння людських душ. Відомо, що душу людини творить сам Господь, коли вона зачинається у лоні матері. Кожна душа – творіння Господа! І правда віри нам пригадує, що людська душа – безсмертна! Це означає, що тіло гине, вмирає в будь-який спосіб, а душу ніхто не може вмертвити. Навіть, атомна бомба на має сили знищити душу, бо душа – нематеріальний Божий твір! Тому Ісус, зібравши людей, промовляв до них, щоб йти за ним, спасаючи душі, хто цього бажає. Він не обіцяв, що йти за ним означає легкість та швидку нагороду. Ні! Лиш, переконував про невигоди на землі, які зустрінуть тих, хто слідуватиме за ним: переслідування та всілякі незручності.
Відрікатися себе, брати щоденний хрест і йти за ним. Добре, що не йти самим, а Ісус попереду, бо людина чи люди ступатимуть за ним та спільно з Ісусом! В такий спосіб губиться у світі душу ради Ісуса та Євангелії, а здобувається для неї вічну нагороду в небі. Спаситель вказує, що світ, його почесті, матеріальні статки, посідання влади, навіть, володіння усім світом не приносить жодної користі людині, коли вона занапастить, тобто, втратить свою душу для неба. Господь створив душу, бажає їй добра, очікує, щоб вона повернулася до нього, лиш, тоді душа зазнає щастя.
Розлука душі з Богом – це вічний вогонь, плач й скрегіт зубів! «І вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів» (Мт 13,41). Це слова Бога, нашого Спасителя, що з любові до нас помер на хресті! Ісус вказує на велику вартість людської душі, що, навіть, придбаний увесь світ не дорівняє їй у розцінці. Часто, люди забувають про безсмертність своєї душі й живуть так, якби не було відповідальності за життя на землі.? Але після смерті тіла, кожна душа здаватиме звіт зі свого життя: старанного чи байдужого! Усі, хто народився помруть, навіть, Син Божий помер і його мати, Марія, теж, померла, хоч ми називаємо її смерть успінням. Ті, хто випередили нас у вічність, уже свідомі свого стану: спасіння або прокляття, бо нічого посереднього не існує. Нагородити чи покарати кожну душу, найкраще знає Господь Бог, бо він відає про кожну глибоко заховану думку в серці чи в умі людини! Тому стараймося контролювати не лише свої діла або слова, але й думки, які родяться в нашому розумі. Стараймося, щоб наші думки керувати у правильному напрямі: відкидати всілякі хробáчливі думи, тобто, грішні думки, які зароджуються. Ми пам’ятаємо, що кожен прожитий день приближує нас до вічності, до зустрічі з Господом, до переходу в життя у іншому світі. Приймаймо вчення й слова Господні за правду, Бог не жартує, лише, бажає нам вічного щастя. Син Божий віддав своє життя, помираючи на хресті, щоби вчинити нас щасливими. І це щастя, слід, купити ціною нашого гідного життя, тобто, життя відповідно до Заповідей Божих, виконуючи волю Господню. Гарно написав святи й апостол Павло до ефесян: «Бо ми – його творіння; ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які наперед приготував Бог для нас, щоб ми їх виконували» (Еф 2,10). Тому, як вірні сини та дочки нашого Господа, маємо гордитися словами Христовими, ніколи їх не соромитися, бо його слова – велика правда!
Святий апостол Павло писав до любих галатів, що людина не може виправдатися ділами закону, але вірою в Ісуса Христа. Бо закон існував до приходу Ісуса на землю, але він не оправдовував, потрібно було, щоб рівний Небесному Батькові, його син, Ісус Христос, своїм приходом у світ оправдав людей. Не потрібно було помирати Ісусові на хресті, бо сам його прихід на землю в людському тілі вистарчав, щоб оправдати увесь народ. Але Господнє Провидіння стало таким, що Син Божий помер на хресті, показуючи велику любов до нас, до кожної людини та надзвичайну вартість людської душі! Свідчімо нашим життям вдячність Ісусові Христові та докладаймо зусиль, щоб Господь жив у нас, як про себе свідчив святий апостол Павло: «Живу вже не я, а живе в мені Христос…» (Гл 2,20).
Сьогоднішній день присвячений святим мученикам: Трофиму, Саватію та Доримедонту. Цих праведників люто мучили за те, що вони визнавали себе християнами й не бажали жертвувати ідолам. Ці мученики були мешканцями Антіохії. Їх страшно били по голому тілі, а, потім, тіло стругали залізними гаками. Святий Саватій помер від таких знущань. А святого Трофима та Доримедонта продовжували мучити різними нелюдськими способами. Вкінці, випалили їм очі металевими розпеченими прутами й усікли голови мечем (280р).
Дорогі богомольці, любителі пресвятої Богородиці, молімося до нашої небесної матері, Марії, щоб вона випросила у свого сина, Ісуса Христа, закінчення війни. Господь володіє різними способами, щоб це легко здійснити, він знає як це звершити. Колись вона, Марія, просила Ісуса в Кані Галилейській, щоб перемінив воду у вино на весіллі. Пресвята діво Маріє, випроси у свого сина Ісуса, щоб перемінив цю війну, що точиться у нашому краю, на мир та спокій. У Бога – все можливо! Хай ласкавий Господь благословить наш народ своїми щедрими дарами: вірою, надією, любов’ю та мирним життям. Господи, прости усьому нашому народові гріхи та прогрішення, що ми їх вчинили та вчиняємо. Дай нам ласку любити тебе, Боже, а не грішити. Рятуй нас, пречиста Богородице!
