«Здибанка з Владикою» – це щорічна зустріч для духівників, лідерів й їхніх заступників молодіжних спільнот Львівської Архиєпархії УГКЦ з єпископом-помічником владикою Володимиром на початок нового навчального року. Організатор зустрічі – Комісія у справах молоді Львівської Архиєпархії. Зустріч відбулася, у п’ятницю 16 вересня, у приміщенні Філософсько-Богословського Факультету УКУ. Цього року традиційно комісія з молоддю обмінювалася планами на рік, роздумували над спільним плануванням року, ділилися успіхами і невдачами зі своїм владикою та спільно молилися Тезе.
Здибанка традиційно розпочалася зі вступного слова Голови Молодіжної комісії о. Володимира Битюги та презентації річного планування Молодіжної комісії. Родзинкою презентації стало представілення «Дороговказу» для молодіжних спільнот, який розробила молодіжна комісія.
Спікер о. Юрко Остапюк роздумував спільно з молоддю над тим, як краще планувати щотижневі зустрічі впродовж року. Він звернув увагу на таку необхідну річ як стабільність. На його переконання зустрічі повинні відбуватися регулярно, незалежно від обставин. Також капелан поділився особистим досвідом душпастирства у студентському капеланстві, наголосивши, що замало говорити про любов, важливо знаходити час любити і бути поруч з молоддю. Також духівник студентів порекомендував не боятися говорити з молоддю на незручні теми, які їх цікавлять. Пригадав легендарну промову Вільяма Гаррі Макрейвена – адмірала військово-морських сил США, під керівництвом якого «Морські котики» в 2011 р ліквідували Усаму Бен Ладена.
«Якщо хочете змінити світ, спочатку застеліть своє ліжко.. Так ви виконаєте перше завдання за день.. Застеливши ліжко, ви підкріпите той факт, що маленькі справи мають значення…» – нагадав молоді о. Остапюк.
Опісля виступу спікера молодь мала завдання поділитися висновками з почутого.
Найцікавіші з них:
– «Застелити ліжко» – це звичка, яка стає фундаментом і вчить регулярності, постійності, дисципліни..
– Систематичність – це основа основ
-Стабільність та планування зустрічей
– Потрібно шукати шлях до кожного
-Ставити правильні пріоритети
– Час для спільноти, регулярність, стабільність
– Створювати відчуття потрібності
– Якістю, а не кількістю перепливати Босфор разом, враховуючи ресурси команди
– Бути разом впродовж усього часу загоєння ран
Відтак був час діалогу з архиєреєм. Молодь ставила запитання, а владика Володимир відповідав:
Чи ви були членом, або лідером молодіжної спільноти і чи можете поділитися своїм досвідом?
Членом молодіжної спільноти я не був. Радше ріс у такому контексті сільської місцевості, коли Церква виходила з підпілля. Тоді ще не було такого поняття як молодіжна спільнота. Але я був вівтарником. Це ще не була спільнота вівтарників, але я прислуговував під час Божественної Літургії.
Вже будучи у Кохавині став духівником молодіжної спільноти. Це мене навчило стабільності. Розуміння того, що зустрічі щотижня мають бути. Були випадки, коли мало хто прийшов, а були такі моменти, коли я був неготовим, тоді це був час, коли від них можна було багато чого навчитися. Порада нашим духівникам – якщо нічого не підготували, біжіть по торт ,цукерки…
Чи застеляєте ви ліжко?
Ліжко застеляю сам, найперше як тільки встаю
Що для вас є вашим “Босфором”?
Таких викликів є кілька: мати достатньо часу, чи навіть його запланувати. Бо мій ритм життя є таким, що важко щось передбачити. Навіть коли день ніби має бути вільним, один дзвінок може все змінити.
Другим викликом бути на похороні молодших за мене людей.Особливо зараз маємо часто похорони військових, в яких залишаються маленькі діти. Це означає, що рани війни ще довго буде потрібно зцілювати.
Коли бачиш, що щось йде не так і нічого не можеш зробити. У цьому для мене також є важливим терпеливе супроводжування цього процесу.
Чи пригадуєте свою першу зустріч з молоддю? Коли і за яких обставин вона відбулася?
Моя перша зустріч взагалі з молоддю відбулася під час великої акції на стадіоні в 90-х роках, можливо це був з’їзд «Українська молодь – Христові». Мене дивувало, що є багато людей, які ходять до Церкви. Бо в нашому розумінні церква – це були бабці, дідусі і завжди когось шукають хоругви шукати..
Що б Ви зараз порадили собі, якби повернулися у час, коли були молодим?
Фундаментальну відповідь для себе маю – я би вчив більше іноземні мови і читав книги, бо книжка відкриває візуальну пам’ять.
Як не виглядати сектою в очах молоді, яка має упереджене ставлення до таких спільнот?
Можуть бути різні закиди, але найкраще запросити і показати чим ви займаєтеся. Я не думаю, що потрібно переконувати, будьте щасливими і автентичними у тому, що ви робите і запрошуйте інших це побачити.
Чо може духівник делегувати свої обов’язки і відійти в сторону від спільноти?
В родині батько завжди залишається батьком. Він не може знайти альтернативного тата на якийсь час. Я розумію, що є багато зайнятості, але духівник мусить бути. Дякую вам браття, що ви нині є разом зі своєю молоддю.
Як не ненавидіти ворога? Де є Бог у війні?
Ми не маємо відповідей на питання. Для мене часто найкращою підтримкою є мовчанка, можливість побути з людиною і взяти її за руку.
Я не є прихильником, щоб висловлювати співчуття. Я радше готовий цій людині скерувати молитовну підтримку. Бог на цій війні є з нами. Він нас не залишив. Важливо також розуміти сприйняття людину крізь призму її воцерковленості. Людина, яка не вірить у Бога ще більше свою рану поглиблює.
Завершилася «Здибанка» молитвою Тезе у каплиці ФБФ.
