Супроводжуючи Михайла до вічності, ми його просимо, щоб був ангелом-охоронцем для нашої освіти! Бо він дуже добре знав і нині розуміє, чим є освіта. Він також знав, знає і розуміє, що освічена людина ніколи не буде рабом. Тому що вона знає куди йти, знає напрямок. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час похорону Героя України Михайла Гамкала в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра та Павла у День Незалежності України.
У духовному слові владика Володимир поділився роздумами про те, чим є незалежність.
«Ми думаємо про те, що таке незалежність? Чи це аркуш паперу? Чи це акт чи рішення Верховної Ради? Розуміємо, що цього замало. Більше того – наші новітні герої своєю кров’ю донині ставлять підписи під цим актом незалежності. Михайло є нашим новітнім Героєм, який своєю кров’ю поставив підпис під актом Незалежності України», – сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Відтак Архиєрей зачитав фрагмент біографії Михайла Гамкала: «Закінчив наш національний університет ім. Івана Франка за спеціальністю “георгаф-ґрунтознавець”, кандидат географічних наук. Очевидно, досліджував чимало локацій по цьому світу. Мабуть, багато подорожував і мав ще багато планів відвідати ті чи інші місця».
«Зараз Ти, Михайле, з небесних просторів бачив буквально все. Бачиш нас, які прийшли сьогодні Тобі подякувати за мужність, відвагу, за Твою цінну кров, якою Ти підписав нашу Незалежність», – звернувся він.
«Михайло опублікував понад 70 наукових праць!» – підкреслив владика Володимир і зауважив, що сьогодні освіта є у великій небезпеці. Бо ми маємо переживання – як почнеться новий навчальний рік і якою буде безпека у наших навчальних закладах.
На його переконання, сьогодні Михайло нас вчить прикладом свого життя, що означає бути паломником на стежках світу. Він нам показує також куди прямує дорога нашого життя. Важливо, щоб ми трималися цього напрямку.
З початком російської агресії, – зачитав наступний фрагмент біографії Героя Архиєрей, – пішов добровольцем на війну. Міг також сказати, що йому цього не треба, але не сказав. Бо розумів і сьогодні розуміє, для чого це є. Сьогодні Михайло не може прощатися, тому що людина не відходить у небуття. Людина має безсмертну душу.
«Сьогодні Михайлові принесли стільки квітів! Квіти не приносять предмету, а особі – з переконанням, що ця особа є жива, що вона ці квіти також приймає. Випередивши нас у дорозі до вічності, Михайло щиро дякує своїм батькам за виховання. Дякує дружині, своїм діткам, які дуже мужньо йдуть цей шлях. В їхніх очах відображаються сльози, але також прагнення життя, прагнення такої незалежності, під якою поставив підпис батько. З моїм ровесником також прощається весь бойківський край. Ліси, гори. Ми лише кажемо на похороні “прощається”. В глибшому християнському розумінні, якщо навіть є прощання, то воно є на деякий час. Ми не знаємо коли, але зустрінемося з Михайлом у вічності», – додав єпископ-помічник.
«Боже, даруй Михайлові Твої вічні обійми, бо Ти сам є вічним, а також підтримай всіх, хто сумує сьогодні за ним», – просить владика Володимир.
Довідка:
Михайло Гамкало (11.11.1976–18.08.2022). Львів’янин. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «географ-ґрунтознавець». Кандидат географічних наук.
У мирний час працював на посаді доцента кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка, також викладав у Львівському національному університеті природокористування та у Київському національному університеті культури і мистецтв. Керував студентським науковим гуртком «Активний туризм». Опублікував понад 70 наукових праць.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем пішов на війну. Служив у лавах 63-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Збройних сил України.
У Михайла Гамкала залишилися батьки, дружина, 8-річна донька та 15-літній син.
