1Кр 13,4-14,5;
Мт 20,1-16.
Одна із прикмет повинності чи обов’язку людини – праця. Святий апостол Павло дуже виразно написав у листі до солунян: «Бо, коли ми були у вас, то заповідали вам: коли хто не хоче працювати, хай не їсть» (2Сл 3,10). Дуже конкретне пояснення, важливе для життя людини і вимогливе в існуванні особи. І немаловажне інше твердження цього великого апостольського мужа, надіслане Тимотеєві: «А пресвітери, що добре керують, хай удостояться подвійної чести, особливо ж ті, що трудяться словом і навчанням» (1Тм 5,17). Святий Павло уважав, що трудитися словом і навчанням вартує життя людині. Часом декому здається, що навчати, вкладати науковий та духовний труд нічого не вартує, бо бракує виразної фізичної праці – та Святе Писання навчає по-іншому.
Ісус Христос любив промовляти притчами, тому взявся говорити про робітників, яких винайняв господар для праці у своєму винограднику. Він дуже виразно керував свою розмову до посідання Небесного Царства, для якого повинні трудитися усі люди, що живуть у світі. Не ускладнював зовсім справи, бо сам господар виходив на дільницю та, угледівши безчинних осіб, запрошував їх на роботу до свого виноградника, домовившись про платню. Вийшов вранці, потім о третій годині, о шостій та дев’ятій, вкінці – об одинадцятій годині – сказано, що з тими вранішніми домовився по динарію за працю дня. Іншим наголошував, що заплатить по справедливості. Усі слухалися господаря й працювали у винограднику. Наприкінці дня господар наказав управителю видавати зарплату, починаючи від тих, хто працював лиш одну годину. Не скривав своєї щедрості перед ніким, бо останні отримали те, що перші, працюючи годину. Ті, останні, думали, що вони отримають більше тих, хто працював лише годину, але помилялися, бо отримали один динарій, як домовилися з господарем. Виявляли незадоволення, але господар пригадав їм, що вони погодилися працювати увесь день за один динарій! Звичайно, що для слухачів було шоком почути про таку дію господаря, який виплачував від останніх до перших, що стартували зранку працю у винограднику. Ми розуміємо, що в притчі не йшлося про працю та заробіток працівників виноградника. Господарем є Господь, який промовляв до свого народу, а ранішні працівники – це фарисеї, вчені, книжники, знавці Святого Писання тощо. Ці, що прийшли у виноградник пізніше, – погани, чужинці, грішники та інші. Можна припустити, що еліта юдейська згрішилася з того, що Ісус проповідував спасіння грішникам нарівні з ними. Фарисеї лиш себе, як думали, «праведних», бачили гідними нагороди, а грішників та митарів виключали як невартих Царства Небесного. Господь навчав, що всі покликані до участі в Небесному Царстві, навіть погани, як вказував, швидше увійдуть у Небесне Царство, ніж вчені, старшина та фарисеї. Інше пояснення є таким, що Бог кличе до Небесного Царства людей різного віку, почавши з дитинства й до кінця життя!
А тут перед нами добровільно стоїть сестра Юлія, про кого позитивно думаю, яка ризикує ставати у ряди сестер редемптористок контемплятивних. Вона уже придивлялася до їхнього життя і не хоче покидати їх. Така молода, гарна дівчина вирішила стати черницею контемплятивних сестер, ще й редемптористок! Нам усім відомо, що найпрекрасніший та наймиліший для усіх – Господь! Ми знаємо, що контеплятивні сестри – це такі особи святої Церкви, які перебувають в монастирі усе своє життя й не виходять поза його мури. Наші любі сестри, редемптористки, поки що рухаються по місті та околицях тому, що не мають постійної монастирської забудови, обителі. Вона незабаром появиться, бо вони уже вчинили початок будови монастиря, й головна причина полягає в тому, щоб сестри жили глибоким духовним життям! На будову, звичайно, необхідно коштів, які здогадуюся, послідовно сестри отримають, бо вони служать Господу Богу, який подбає за них! Я застановлявся над тим, чи міг би я стати ченцем молитовного життя, щоб не виходити поза мури монастиря, забуваючи про рідних, близьких та знайомих, перебувати в такого виду монастирі – даю відповідь: так, відповів би на покликання Господнє найпокірніше!
Дорога сестро Юліє, ти вчинила перший крок, дуже рішучий і вповні невідомий для усіх нас. Ми не знаємо глибоких дум твого серця, намірів та напрямів. Однак відомо, що Господь покликав тебе, постарайся не схибити Господньому покликанню, який полюбив тебе відвічною любов’ю! Бог вчинив для тебе дуже багато, даючи тобі ласку та професію покликання, хай твоя відповідь буде позитивна, добровільна та невимушена на усе призначене тобі Господом життя! І твердо запам’ятай: коли вибрала таку дорогу, не звертай набік, не оглядайся назад, лиш прямуй Господніми стежками. За вірність Богові та за любов до Нього отримаєш вічну нагороду, яку не зможе запропонувати тобі жоден володар світу! Люби Господа свого більше, як любиш своє життя! Бог покликав тебе працювати, служити у свій виноградник, щоб винагородити за ревне й радісне служіння Йому! Пам’ятай, що послуговуючи людям, сестрам, молячись та працюючи – служиш Господеві! Служи так добре, щоб Господь покликав тебе у перших рядах по нагороду! Не оглядайся на служіння інших, як робітники у винограднику, що мали претензії до господаря, який знає, що має зі своїм чинити. Він – господар, Він – Господь, який бачить служіння кожної людини, як на долоні, бо й на серце глядить! Святий апостол Павло написав до коринтян: «… Коли [ж] став дорослим чоловіком, то відкинув дитиняче» (1Кр 13,11). Залиши дитиняче, а одягайся, як написано, у віру, надію, любов, найбільша з них – любов (пор. 1Кр 13,13). Хай по любові пізнає тебе Господь, старайся також про щиру любов до ближніх!
+ Ігор
Митрополит Львівський
10 серпня 2022 р. Б., Храм священномученика Миколая (Чарнецького), м. Львів
