Слово Митрополита Львівського у шосту неділю по Зісланні Святого Духа

Рм 12,6-14;
Мт 9,1-8 (о. Тур).

Святий апостол Павло дуже уболівав над спасінням людей, вірних, до яких він прибував, та неохрещених, поган, яких старався заохотити, щоб ставали на дорогу спасіння. Його повчання були прості, але часами трудніші до зрозуміння, бо глибоко духовні. Перечитуємо його твори в наш час і подивляємо глибину думки та ревність проповідування, його щирі звернення до присутніх людей. Учень звертав увагу на дари, якими Господь обдаровує людей, і просив їх, щоб вони служили ними ближнім. Павло звертався до народу та окремих осіб, щоб відносно дарів: служили ближнім, навчали, втішали засмучених, давали милостиню, керували з ревністю, милосердилися над немічними тощо; і щоб усе виконували без лицемірства, тобто не вдавали добрих чи задля похвали, але реалізували свій дар з любові до Бога та ближніх! Ісус Христос вказував на лицемірів як негативний елемент, ось Його слова: «І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, що люблять молитися в синаґоґах і стоячи на перехрестях, щоб показатися людям…» (Мт 6,5). Господь не приймає награного служіння ближнім, лише щире та вчинене з любові! А святий апостол Павло ставить перед нами, віруючими людьми, нелегке завдання: «Благословляйте тих, що переслідують вас, – благословляйте, а не проклинайте» (Рм 12,14). Не знаю: не просто, коли вбивають твоїх рідних, дітей – як таких благословити? Можливо, такий акт благословення означає віддати вбивць та гонителів в руки Бога, який має найкращі міри справедливості: бо аж навіки, назавжди Господь засуджує нерозкаяних на терпіння! Інакше зараз я пояснити не можу; може благословити, щоб більше не знущалися й не вбивали? Судіть самі так, як вам підказує ваше праведне сумління!

А святий євангелист Матій описав історію оздоровлення спаралізованого чоловіка, якого принесли на ношах до Ісуса Христа. Очевидно, що Ісус бачив та знав хворобу паралізованої людини, але Матій звернув увагу, що Ісус побачив віру осіб, які принесли недужого. І відразу Господь промовив, звертаючись до спаралізованого: «… Сміливіше, сину, відпускаються твої гріхи». Звичайно, що гріхи може відпускати єдиний Бог, який покликав людину до життя, дав їй закон, щоб за його приписами жити й отримати нагороду за вірність Господові! Простолюддя не звернуло увагу на слова Ісуса, а книжники відразу спохватилися та стали між собою гомоніти, що Ісус ображає Бога, приписуючи собі владу відпускати гріхи! Так, це правда, що гріхи має владу прощати лиш Бог! А Ісус – Бог, один із Трьох Божих Осіб, тому посідає владу прощати гріхи! Пізнавши хибні думки книжників, Спаситель продовжив свою спасенну місію, бо сказав хворому: «Встань, візьми своє ліжко і йди додому». Той, хто до цього часу не міг піднятися на ноги, бо прибитий великою недугою, яка забрала йому стільки сил, вмить сам став на прості ноги без жодної реабілітації, без жодної розминки ніг, взяв носилки й пішов додому. Бог має владу відпускати, прощати гріхи, усі гріхи, щоб грішна особа лиш покаялася, просила Господа о прощення. А Ісус такий ласкавий та прихильний до людей, що сказав апостолові Петрові, коли той твердив, що треба прощати сім разів: «… Не кажу тобі до сімох разів, але до сімдесятьох разів по сім» (Мт 18,22). Дякуймо постійно Ісусові Христові, що дав владу людям, священникам, прощати гріхи Його іменем, звертаючись до апостолів: «… Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються» (Ів 20,22-23). Милосердя Боже не має меж, межі існують у грішників, які не довіряють або обмежують у собі Господнє милосердя! Господь показав свою силу та владу: і гріхи відпускати, і з недуги, навіть важкої, визволяти. Для стародавніх існувало переконання, що усяка недуга є наслідком гріха, тому хворий не міг встати ніколи, коли б не було йому прощено гріхів. А гріхи відпускає лиш Бог; прочитавши мислі книжників, Спаситель показав, що Він Бог, який гріхи відпустив і хворого підняв словом на прості ноги. Книжникам залишився єдиний вибір: прийняти Ісуса за Бога й вірити Йому як Богові! Але вони не зуміли перейняти такого акту, як це зробили ті, що принесли слабого до Христа. Ісус не побачив віри у вчених книжників, їх лютило у серці те, що Ісус має таку силу та владу, а вони навіть безсилі, щоб прийняти Його очевидні діла як Бога. Самі ж твердили, що лиш Бог може відпустити гріхи! Ісус підтвердив своє Божество оздоровленням хворого через відпущення гріхів. А висновок такий: хто не бажає вірити, таких і чудо не переконає, такі на біле говоритимуть – чорне!

До речі, згадати про святих Ольгу та Володимира, бо сьогодні день, посвячений святій Ользі у церковному календарі. Дякуючи інтернету, маємо можливість легко прочитати про життя цих осіб. Вони були багатими людьми, мали велику славу у державі Русі! Влада, достатки, авторитет, уся пишність життя та розкоші не задовольняли спраги їхніх душ, бо творець душі – Господь, тому вона тяжіє своєю спрямованістю до Нього. Ці мудрі та харизматичні особи шукали великого й знайшли Бога! Це були далекі 900-ті роки, коли їм прийшлося бути київськими володарями: княгинею та князем! Праведні Ольга і Володимир були багатими та могутніми, але перед Богом стали покірними й простими. Пишність та влада понизилися у їхніх очах, а життя з Творцем та в Господі набирало правдивої ваги. Так, до часу пізнання Бога, їхнє життя прикрашувало їх бойовими перемогами, захопленням чужих територій та грабуванням майна. Після навернення до Бога, зрозумівши справу спасіння, мудрі провідники народу відвертали людей від поклоніння ідолам, а направляли на духовний шлях віри у правдивого Бога. Їхня віра була щира, не вдавана, не фарисейська, на відміну від книжників та їм подібних, що до сьогоднішнього часу трапляються – ворожі священники та єпископи, які одягають священні ризи, а проголошують демонську ідеологію! Ісус таких попереджав: «І ви доповнюєте міру зла ваших батьків. Змії, поріддя гадюче! Як утечете від засуду геєни?» (Мт 23,32-33). Молімося, благаймо святих Ольгу та Володимира, щоб випросили миру Україні та прогнали своїм заступництвом перед Господом лютого ворога з нашої держави!

+ Ігор
Митополит Львівьский

24 липня 2022 р. Б., храм святих Володимира і Ольги, м. Львів

Останні новини

Ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Сергія. Одним з завдань диякона є проголошувати Євангеліє, проповідувати...
16 серпня 2022 року парафія святого Івана Боско в с. Коростів (Сколівщина) відсвяткувала храмовий празник. У день народження...
На парафії святого великомученика Димитрія у Львові (вул. Загірна 28а, Збоїща) 8-13 серпня пройшов табір «Веселі канікули з...
15 серпня 2022 року в Iconart Contemporary Sacred Art Gallery у Львові (вул. Вірменська, 26,) відбулося відкриття виставки...
Вчора, у неділю? 14 серпня, у Музеї Митрополита Андрея Шептицького, що біля храму cвященномученика Климентія (Шептицького), відбулось відкриття...