Слово Митрополита Львівського у день свята святого Онуфрія

Рм 3,19-26;
Мт 7,1-8.

Ісус Христос вбачав у людях велику духовну помилку: осуджувати ближнього. Й просто та зрозуміло сказав, щоб не судити нікого – так можна уникнути того, щоб нас також судили. Часто в осуджуванні ближніх люди не мають міри, бо про багато речей безпідставно здогадуються, помиляються, не знають правди, обставин, буває, що просто говорять неправду. Коли придивимося ближче, то слід розуміти, що батьки мають право судити своїх дітей, які поступають невірно, чинять беззаконня тощо; їхній обов’язок як вихователів – осудити негідні вчинки й вказувати правильну дорогу життя. Подібно, відповідальним за працівників у церковній справі слід упоминати вірних; ворогів, які чинять беззаконня, треба судити, щоб зруйнувати ворожнечу, бо усе може обернутися безпорядком (пор. св. Ів. Золот., Бесіда 𝚇𝚇ΙΙΙ на Мт, п.1). Сам Спаситель критично вказував на книжників та фарисеїв, судив їх, бо вони накладали на людей важкі тягарі, займали перші місця у синагогах та на бенкетах, поширювали філактерії та китиці, демонстрували свою побожність між людьми, а самі в тому й пальцем не поворухнули (пор. Мт 23,2-6). Ісус Христос звертає увагу тим, хто готовий виймати скалку з ока брата, не зважаючи на колоду в своєму оці. Тобто говорить про таких, що грішать важко, але одночасно принижують ближніх за незначні беззаконня. Святий Іван Золотоустий вказує на те, щоб не бути строгими суддями для ближніх у їхніх гріхах, але допомагати таким – так, як лікар чинить хворій людині. Він розрізняє справу осуду ближнього від допомоги зупинити особу в чиненні гріхів (пор. св. Ів. Золот., Бесіда 𝚇𝚇ΙΙΙ на Мт, п.2). Кожна людина очікує великого Божого милосердя для себе – слід і ближнього ставити в рамки Господньої милості. Господь навчає любити ближнього; не вчить ненавидіти, лише любити, щоб любов’ю допомагати ближньому в приближенні до Бога. Коли книжники та фарисеї привели до Христа жінку, зловлену на перелюбі, й згадали про закон Мойсея, що велів таких каменувати, Ісус спокійно відповів: «… Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї камінь» (Ів 8,7; о. Тур.) Ніхто не кинув каменем в жінку, лиш, засоромлені сумлінням, залишили її і відійшли. Ісус звернувся до неї й лагідно промовив: «… Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши» (Ів 8,11). Лиш Він, один безгрішний, Ісус, міг кинути каменем у неї, а Він запропонував їй прощення та любов! Спаситель спонукував тих, які привели жінку-грішницю, щоб вони поглянули у своє сумління, а тоді вдавалися до виконання приписаного закону. Вартує людині заглядати у свою совість, перш ніж видавати вирок ближнім!

А святий Онуфрій, щоб зберегти своє серце максимально чистим та люблячим Бога, подався в пустиню від молодого віку. Він виховувався в монастирі недалеко міста Єрмополя, а потім з Божого натхнення подався в глибину безлюдної пустині, де служив Богові в голоді та холоді, в спразі та недосипані… Ангел Божий приносив йому святе Причастя та хліб насущний. Його життя було повне викликів та перешкод, бо природні невигоди докучали йому, але найбільше – диявол своїми різними підступними спокусами. Святий усе витерпів, перемагав диявола призиванням помочі Господньої. Бог допомагав своєму воїнові, обороняв його від напастей сатанинських. Святий Онуфрій не покладався на свої духовні подвиги, хоч провадив дуже строге й не під силу людям життя, лише усю свою надію в боротьбі зі злом довірив Богові. Господь не залишав його. У святого Онуфрія виросла довга аж до землі борода, здогадуємося, що й тіло його було вкрите волосом; не посідав одежі, щоб захищатися від холоду, який в пустині теж лютує. Провадив життя постійної молитви та в боротьбі з демонськими силами, переміг їх потугою Бога, бо добре розумів, що його міць мізерна в протистоянні з диявольськими силами. Після його смерті печера, у якій подвизався, завалилася, пальма всохла, а джерело води зникло. Ось коротко про життя великого святого, в ім’я якого побудований цей храм.

Просімо й ми у Господа, за молитвами святого Онуфрія, гідно верстати наше життя, в покаянні завершити його, щоб здобути вічну нагороду! Преподобний Онуфрію, вимоли у Господа ласки закінчення війни в нашій країні, спокою та мирного життя!

+ Ігор
Митрополит Львівський

25 червня 2022 р. Б., монастир святого Онуфрія, м. Львів

Останні новини

Ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Сергія. Одним з завдань диякона є проголошувати Євангеліє, проповідувати...
16 серпня 2022 року парафія святого Івана Боско в с. Коростів (Сколівщина) відсвяткувала храмовий празник. У день народження...
На парафії святого великомученика Димитрія у Львові (вул. Загірна 28а, Збоїща) 8-13 серпня пройшов табір «Веселі канікули з...
15 серпня 2022 року в Iconart Contemporary Sacred Art Gallery у Львові (вул. Вірменська, 26,) відбулося відкриття виставки...
Вчора, у неділю? 14 серпня, у Музеї Митрополита Андрея Шептицького, що біля храму cвященномученика Климентія (Шептицького), відбулось відкриття...