31 травня 2022 року в Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові (пл. св. Юра, 5) молитовно вшанували п’яту річницю відходу до вічності Блаженнішого Любомира.
Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні сотрудників Собору та духовенства Львівської Архиєпархії звершив Архиєрейську Божественну Літургію та Панахиду.
У слові проповіді владика Ігор коротко окреслив особливий символізм, представлений в уривку Євангелія, через слова Сина Божого пригадуючи біблійний епізод піднесення мідного змія в пустині. Сучасники Ісуса не до кінця розуміли Його слова про те, що Він має бути піднесений, але християни знають і шанують хресну жертву, що рятує душі від загибелі: «Коли ми піднімаємо очі на Нього, коли ми стараємося наслідувати Його життя, то хоч помремо – будемо жити. Тіло помирає – дух живе» – наголосив проповідник.
Згадуючи Блаженнішого Любомира у день п’ятих роковин його відходу до вічності, Митрополит наголосив – нелегке життя, дитинство, на яке припали поневіряння війни, труднощі та виклики не перешкодили владиці Любомиру стати гідним пастирем і провідником Церкви: «10 років він провадив нашою Церквою – Господь Бог благословив йому. Він це щиро виконував, як міг, старався найкраще, що міг – хотів зробити для своєї Церкви, для свойого народу, для свого люду. І очевидно, що багато з тих його старань принесли успіх». Відзначивши особливу роль Блаженнішого Любомира в релігійному, громадському, мистецькому житті, Митрополит Ігор наголосив на простоті його поглядів та глибоких слів. «Не говорив про щось про щось велике, не говорив якоїсь філософії, а дуже простим реченням, простою відповіддю сказав, що він хоче бути людиною. Це дуже велике значення. Бути людиною – означає бути у доброму відношенні до Господа Бога і в доброму відношенні до ближнього».
Опісля прозвучали музичні твори у виконанні заслуженої артистки України Тетяни Вахновської.
