Україна переживає тривалу Страсну п’ятницю. В цей час нашою надією є пасхальна віра в те, що після Страсної п’ятниці настає Великодній ранок. Більше того ми переконанні, що Воскресіння є можливим, бо смерть не має останнього слова. В інтерв’ю для австрійського видання «Kleine Zeitung» владика Володимир пояснює чому незважаючи на всі сумніви твердо вірить у перемогу Великоднього ранку.
Навіть цього року, під час війни, на Великодні свята ми сповнені оптимізму і надії…
Навіть в час війни, зазначає владика Володимир, ми сповнені оптимізму і надії. Ми свідомі, що Україна переживає свій Страсний тиждень, але наша Великодня віра обіцяє нам, що Ісус на нашій землі також воскресне. Проте, наголошує Архиєрей, водночас розуміємо, що не повинні привикати до війни, хоч такі спокуси і небезпеки є. Навіть якщо, підсумовуючи день, ми полегшено кажемо, що померла тільки одна людина, бо вчора їх було значно більше, то це лише можна зрозуміти, але не прийняти як норму. Бо кожне людське життя є цінним. Кожне життя заслуговує на захист і гідне життя від зачаття до природної смерті.
Бог є скрізь, де люди взаємодіють і проявляють свою солідарність
За словами Архиєрея, саме в лікарнях, поруч із пораненими, у соціальних установах, а також на парафіях, які він регулярно відвідує особливо відчувається присутність Бога. Владика Володимир переконаний, що Бог є скрізь, де люди взаємодіють і проявляють свою солідарність.
Я не знаю, чому Бог допускає війну і страждання, але вірю, що разом з Ним вкінці побачимо перемогу над смертю
«Розумію, що сам Бог не хоче жодної війни. Він не хоче, щоб гинули люди, але Він це допускає. Тому нам важливо зараз не так запитувати, чому, як зрозуміти, що саме Він цим допустом хоче нам показати. Ісус також на хресті запитував Бога, чому Він Його покинув. Христос не хотів помирати, але остаточно знає, що воскресне на третій день. Якщо ми разом з Богом проходимо цю дорогу і Він є з нами, то вкінці ми разом побачимо перемогу над смертю.
Сумніви – це процес пошуку відповідей
«Так, я переживав сумніви, але це не є моменти розпачу чи розчарування, а радше пошуку відповідей. В цьому є суттєва різниця. В сумнівах також може народитися певна сила», – поділився єпископ-помічник Львівської Архиєпархії і підкреслив: «Важливо розуміти, що саме життя Святими Тайнами додає людині сили. Воно відбудовує, скріплює, зміцнює. Це не означає, що війна закінчилася, але тоді людина перебуває в стані цю ситуацію прийняти».
Відтак він розповів про свій візит до поранених солдатів у військовому госпіталі: «Часом думаю що людям загалом сказати, адже в цій ситуації я також є безпорадний. У такі хвилини стараюся, щоб насамперед промовляла моя віра. Людина може перенести велике терпіння, якщо вона розуміє, заради чого вона це робить. Чому вона це приймає. Я переконаний, якщо Бог хоче нами послужитися, Він обирає для цього наші слабкі сторони».
У війні важливо зберегти людське обличчя
«Як священнослужитель я намагаюся бути вільним від ненависті. Але як громадянин країни, яка себе захищає, я відчуваю здорову агресію. Причому важливо також у війні зберегти людське обличчя і самому не стати агресором чи вбивцею, злочинцем. Також чимало наших солдатів свідчать про те, що вони з російськими полоненини поводяться гуманно», – розповів Архиєрей.
Стурбованість чи мовчання є підтримкою агресії і толеруванням злочину
Відповідаючи на запитання журналіста, що українці очікують від західних Церков, владика Володимир наголосив: «Ми вдячні за молитву, солідарність, матеріальну підтримку. Важливо, щоб католики Заходу доносили правду до своєї влади про ситуацію з війною в Україні. Щоб пояснювали, що, дивлячись на брутальні катування, замало просто бути стурбованим. Це не допоможе тому, хто є на межі смерті. Мовчання є підтримкою агресії і толеруванням злочину».
