Лк 1,24-38
Святе Писання, зокрема святий апостол Лука, описує подію приходу ангела Гавриїла у місто Назарет, що у Галилеї, до Діви Марії. Божий посланець прийшов із важливим повідомленням від самого Бога Отця й промовив до Неї: «… Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,28). З цим приходом архангела до Марії дуже багато важного вирисовується. Ось дізнаємося, зокрема, про Галилею, як написав євангелист Матей: «… країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло… З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,15-17). Є ще інше свідоцтво пізнішого апостола Филипа, який мав розмову з вченим у писанні Натаниїлом: «… Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса Йосифового сина, з Назарету. Натанаїл же йому на те: А що доброго може бути з Назарету?…» (Ів 1,45-46). Люди не бачили нічого доброго у Назареті та поганській Галилеї, але іншим було Господнє Провидіння. Хоч Галилея здебільшого була поганським краєм, все-таки там проживала пречиста Марія, Богородиця, свята і непорочна, ця, кого Господь вибрав на матір Божого Сина. Вона – велетенський духовний діамант серед гігантського бруду й темноти, який виднів, яснів та свідчив про велику цінність перед Богом! Колись змій звів на манівці Єву в раю, а тут архангел прибув до Марії та об’явив споконвічну Божу таємницю: «Син Божий стає Сином Діви» – усе направлено. Марія стала відбитком великого Божого світла, бо привела на світ правдиве світло, Ісуса Христа, що закликав людей до щирого покаяння, яке відчиняє дорогу до Небесного Царства. Колись патріарх Ной, не дивлячись ні на кого, жив праведно, відрізнявся від решти людей, які провадили грішне життя. І він уникнув потопу, що спроєктував Господь, щоби погубити гріх та людей, які чинили беззаконня. Марія залишалася вірнішою Богу від Ноя, бо Вона вибрана на матір Сина Божого, який спас увесь світ, людський рід від вічної загибелі! Ангел прибув у Назарет до Марії, щоб привітати Її й повідомити про особливе благословення, яке походить від Бога. Ця дівиця постійно спілкувалася з Господом у глибокій та щирій молитві, але приходу архангела та ще з таким повідомленням ніколи не сподівалася. Вона не злякалася голосних слів ангела, лиш стривожилася й роздумувала про значення почутих слів. Ангел продовжував мовити, щоб заспокоїти Марію, повідомив, що Вона знайшла ласку в Бога і зачне у лоні, породить сина та назве його ім’ям Ісус. Прозвучали детальні слова, ангел був дуже відвертий, мовив без жодного «переливання води», жодної загадковості. Усе доніс чітко та ясно, хоч для Марії існувало багато загадок! Марія висунула свій запит та сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа? Ангел, відповідаючи, сказав їй: Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк 1,34-35). Це – велика таємниця, якої жодній людині не збагнути! Зрозуміти неможливо, і важна подія сталася без людського розуміння, бо це справа Господня, якій ніхто не в силі перешкодити!
Архангел промовив знамените слово: «Радуйся!» А радість – це не втіха, радість – це плід Святого Духа. І мимо великого випробування, які прийшлося досвідчити Марії у житті, Вона завжди раділа. Раділа, коли втікала у Єгипет відразу після народження Ісуса, бо лютий Ірод бажав убити дитя. Раділа, коли поверталася з Єгипту й поселилася у Назареті, який освячувала своєю присутністю з Ісусом. Раділа, коли Ісус почав прилюдно навчати народ та закликав до покаяння. Раділа, коли Ісуса переслідували й старшина юдейська постановила Його вбити. Раділа, коли Христа зловили в Оливному городі й ставили Його невинного перед первосвященниками, синедріоном та правителем Пилатом. Раділа, хоч краялося Її серце від зради, відречення та втечі учнів Ісусових. Раділа, коли Ісуса несправедливо засудили на смерть, коли Його люто бичували, вінчали терням, поставили нижче за розбійника. Не зламалася Марія у своїй радості, коли Ісус ніс хрест, падав під ним, вставав, і вкінці був розіп’ятий на хресті! Марія раділа й довіряла Небесному Отцеві, коли Ісус скрикнув міцним голосом на хресті: «… Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27,46). Вона раділа, коли Її син помер на хресті, коли Його поклали у гробі та коли Спаситель славно воскрес! Вона – слугиня Бога, яка усе вклала у Його руки й чітко пам’ятала: «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк 1,37).
Дорогі браття й сестри, не впадаймо у розпач, довіряймо Богові та Богородиці мимо великого терпіння, яке впало на наш народ. «… Не бійсь, Маріє!…» – промовив ангел до Марії, не бійся дорогий брате і сестро, Бог про тебе пам’ятає, Він з тобою терпить, прощає, милосердиться та любить! Віддаймо себе вповні у руки милосердного Бога, просімо Його прощення гріхів наших та нашого народу! Він допомагає нам, хоч, можливо, ми не завжди зауважуємо. Господи, благослови та спасай нас від продовження війни й розрухи! Маріє, наша мати, рятуй нас від лютого ворога! «Радуйся, благодатна, Господь з тобою!»
+ Ігор
Митрополит Львівський
7 квітня 2022 р. Б., храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, м. Львів
