Лише вдома, у стіп батьківства людина може чути голос: Ти син мій любий, тебе я вподобав (Лк 3,22) – це голос, яким Отець. промовляв до Ісуса, це той голос, яким Бог промовляє до кожної людини. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у неділю блудного сина. В часі Божественної Літургії 20 лютого 2022 року в Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові Архиєрей звершив дияконське рукоположення Михайла Квасюка.
«Слухаючи сьогодні притчу про блудного сина, стаємо водночас учасниками свята Божого милосердя. Це немовби перлина між іншими притчами, немовби євангеліє в Євангелії, а її драматична історія повторюється в житті тисячів і мільйонів людей по цілому світі. Тут відображено життя родини, бачимо духовну боротьбу і випробування молодих людей», – зазначив Архиєрей.
«Будь-яка драматична чи навіть трагічна історія перетворюється в радість, якщо наступає примирення людини з Богом», – наголошує проповідник.
Ми вже стереотипно звертаємо увагу, каже він, радше на постать молодшого сина, бо так називається ця неділя. Знаємо, що з ним трапилося, куди він пішов, що там робив, яка була його дорога повернення до батьківського дому.
На переконання владики, людина здебільшого починає щось цінувати тоді, коли вже це втратить. Невтішна ситуація є і зі старшим сином. Він має ненависть чи страх перед братом. Можливо, ще в дитинстві був між ними конфлікт. Зі сторони старшого сина показана конкуренція, докір батькові: Не мій брат, а твій син; ти мені нічого не дав, але чи він просив (в будь-якому випадку 2/3 належало йому як первородному). Бачимо, що заздрість, жадність є небезпекою також для старанних і працьовитих людей. Ці погані риси руйнують людину.
«Які кроки терапії зі сторони батька?» – запитує владика Володимир і пояснює: «Спочатку він виходить назустріч молодшому сину, демонструє певність і турботу; але для обидвох синів є приготована гостина, тому батько виходить ще раз запросити на неї старшого розгніваного сина. Спільна трапеза мала б об’єднати родину, показати дальшу життєву дорогу. Батько пояснює старшому сину, який починає вже думками блукати: «ти завжди зі мною»; наводить сильний аргумент: «твій брат був мертвий і знову живе». Так, гріх прирівнюється до смерті. А навернутися – означає знову жити, перебувати в обіймах Бога».
Проповідник пригадав історію одного протестантського богослова: «Коли помирав батько протестантського богослова Адольфа Шлаттера (1852-1938), його побожні друзі намагалися потішати його, коли зібралися коло ложа смерті. На основі символів Святого Письма чи власних фантазій кажуть йому: «Скоро будеш в золотих оселях Сіону, там побачиш хрустальне море, сяйво з трону Агнця обійме тебе». Тоді хворий зібрав свої сили і каже: «Залишіть мене в спокої. Я хочу лише опинитися в обіймах Отця» (Gottes Wort 2005 A 3, s. 230). Він хотів одного – бути в обіймах Бога. Лише це давало йому спокій».
Преосвященний Володимир звернув увагу вірних, що сьогодні усі стануть свідками та учасниками дияконського рукоположення співбрата Михайла, який у стіп Божого милосердя черпатиме силу для служіння, а також пригадав, що неділя Блудного сина в УГКЦ проголошена днем особливої пасторальної опіки в’язнів. І попросив: «Пам’ятаймо про них у молитві, також молімося за працівників пенітенціарних установ, капеланів».
«Нехай Боже милосердя дотикає серця кожної людини! – годі знайти краще побажання у світлі сьогоднішнього євангельського слова. Це притча не так про блудного сина, а радше про доброго, милосердного батька або про Божу любов. В євангельській розповіді є брак матері, що могло бути теж причиною напруження в родині. Тому важливо запрошувати Богородицю в наше життя!» – додав Преосвященний Володимир.
