Іван є Предтечею, тобто тим, хто готує дорогу для Ісуса, проповідує покаяння, хрестить на відпущення гріхів. Іншими словами він говорить: зробіть в серці місце для Бога. Іван мав великий авторитет в народі, тому слід відзначити його покору, особливо, коли скаже про Ісуса: Йому рости, а мені маліти. На це звернув увагу єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у храмі Собору Івана Хрестителя у Львові у день свята Різдва чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Івана.
«Вітаю Вас на святі Христового Предтечі Івана. Сьогодні Церква особливу увагу приділяє цій постаті. Він одинокий з усіх святих після Богородиці, який має свято Зачаття і Різдва. Про його культ свідчать аж шість празників в нашому церковному році», – зазначив на початку проповіді Архиєрей.
За його словами, Іван Хреститель – це постать, яка стоїть на межі двох Завітів: Старого і Нового, він завершує епоху пророків і розпочинає період апостолів. Іван мав ласку христити того, кого пророки заповідали, ще перед його народженням ангел сказав до його батька Захарії: «Він буде великий в очах Господніх».
Проповідник зауважив як дивно Бог готує дорогу для великих діл. Бог вибирає людину, готовий навіть змінити закони природи, щоб ця людина прийшла на світ. «Захарія і Єлизавета були праведні перед Богом, заховували заповіді, але були бездітні. Вони напевно молилися, проливали сльози», – припускає він.
Проповідник розповів історію походження Івана та священства Захарії, задумавшись над тим, чи не міг Захарія випросити ласку дитини для себе?
«Міг, тому це напевно і робив. Ангел сказав: «Захаріє, твоя молитва вислухана». Сам Захарія не може цього усвідомити, хоча за це молився», – віднайшов відповідь проповідник.
«Тут ми можемо взяти урок для нашого духовного життя: нема молитви, яка б не була почута Богом. Ми не завжди чуємо Його відповідь чи не можемо або не хочемо в це повірити. Тобто, ми теж за різні речі молимося, водночас не завжди віримо, що це станеться. З іншої сторони, Бог дає це, що нам потрібно для спасіння», – наголосив владика Володимир.
В людей могло бути враження, – припускає проповідник, – що праведність Захарії не є автентична, лише на показ. Оскільки, Захарія мав недовіру, його молитва є вислухана, а він не може це сприйняти. «Божа педагогіка і терапія проявляється в його німоті. Як прикро, коли людина не може говорити. Вона тоді глибоко роздумує», – підкреслює Архиєрей.
Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії заохочує вірних від святого життя Івана щось навчитися. Він жив у групі людей, яка очікувала Месію, вів своєрідне життя, став сином пустині.
«Винятковість постаті Івана вже є в тому, що він не стає священиком, а йде в пустиню. Життя Івана – це ланцюг жертви та покути. В цьому полягає противага до цивілізації, яка хоче лише успіх і перші місця. Іван проповідує науку, яку ще ніхто не проповідував, йдеться в ній про наближення Божого Царства, про появу та живу присутність Месії, Спасителя серед людей», – звертає увагу проповідник.
«Хоча Іван належить до постатей, про які Євангеліє говорить досить мало, від нього є багато чого повчитися сучасним християнам. Він міг організувати якусь секту і напевно мав би прихильників. Коли дорога вже готова, Іван стає в тіні; будучи Предтечею, стає слугою та свідком віри», – переконаний Преосвященний Володимир.
«Згодом закидає Іроду, що не личить мати жінку свого брата, бо це чужоложство. Івану за цей докір проти Ірода відрізали голову. Геройська смерть стає коронуванням, підсумком праведного життя», – додав він.
«Головна благовість свята: Готуючи дорогу для Ісуса у власне серце, водночас важливо бути предтечами Бога для інших людей!» – підсумував проповідник.
