Євр 9,11-14;
Мр 10,32-45.
Життя Ісуса Христа на землі добігало кінця. Він простував з учнями в Єрусалим і говорив їм про свої страждання. Важливе оповідав апостолам, що буде виданий первосвященникам та книжникам, тобто служителям синагоги, людям святині, які би повинні першими стояти за Ним, слухати Його слова та приймати повчання. Але сталося навпаки – такі «праведники», якими вони уважали себе, очолили озброєну ватагу проти Боголюдини, супроти Сина Божого, спіймали, коли молився; засудили Його, глузували з Нього, плювали, сприяли обвинуваченню й засудили Христа на смерть. Ісус говорив правду, але Його учні бачили Його сильним лідером, могутнім провідником народу, чудотворцем, вождем, який порадить собі з будь-якими ворогами, перешкодами й небезпеками. А Ісус не говорив слів надаремно, апостоли знали про це, але не звертали уваги. Він говорив їм про свою смерть, про великі знущання над Ним, люте бичування, приниження тощо, але й про воскресіння, а в той час Яків та Іван роздумували й просили Ісуса, щоб Він влаштував їм місця у славі праворуч та ліворуч себе. Господь вказав їм на чашу, яку слід пити, тобто терпіти ради Нього та бути готовими на строге хрещення, яким необхідно хреститися, себто прийняти такі муки, які терпів Спаситель. Христос запитував учнів про їхню готовність до переслідування, до проповідування Його імені невіруючим, до готовності на муки…
Такі бажання, що появилися в братів Заведеїв до Ісуса, часто повторюються у людей, навіть віруючих, які бачать себе на вершинах урядів, посад, керівниками тощо. Ті бажали в небі бути найближче до Сина Божого, а Ісус дає їм пораду не мріяти про князівство й не бажати верховодити, але вказує на служіння іншим. Ісус Христос звертався до апостолів та повчав їх і словами, і прикладом: «Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт 20,28). Бог прийшов служити людям, а люди прагнуть керівних посад?! Яка велика розбіжність! Трудно погодити Господні пропозиції та поради, з людськими намірами та бажаннями. Цілковита протилежність! Бог пропонує людині служити ближнім, а людина дуже бажає підчиняти собі й використовувати ближніх для свого служіння, підкорити їх і почуватися на вершині? Ісус промовив дуже повчальні слова: «І хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр 10,44). Людина бажає завжди влаштувати собі життя так, щоб не мати жодних перешкод, жити в достатках, бути здоровою, незалежною, поводитися так, як заманеться. Люди не бажають, щоби в їхнє життя втручався Господь, бо мислять про свою самодостатність! Благородного життя не існує, тому що є хвороби, нещасні випадки, травми, невдачі, вкінці, смерть перериває всякі насолоди та задоволення… А про Ісуса, нашого Бога й Творця світу, пророк написав: «Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали» (Іс 53,3). Пізнаймо Христа, вдивляймося у життя нашого Спасителя, який власною кров’ю викупив нас із неволі диявола, вирвав з пут гріха! Життя на землі коротке! Послужімо ближнім з любові до Бога, щоб здобути небо! Причащаймося, бо кров Ісуса Христа «очистить наше сумління від мертвих діл». Пресвята Богородице, допомагай нам у спасінні нашої душі!
+ Ігор
Митрополит Львівський
18 квітня 2021 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
