Митрополит Ігор: «Довіряймо вповні своє життя Господеві, без жодного страху, претензій та нарікань»

-
Post font size
+

Бог дає нам час, щоб практикувати віру, жити нею й вповні покладатися на нього. Продовжуймо жити ще сильнішою вірою, як це було до цього часу. Віддаймося у руки Бога під час пандемії коронавірус, вповні, довіряючи своє життя Господеві, без жодного страху, претензій та нарікань. До цього заохочував вірних Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященний Ігор під час проповіді у Неділю торжества православ’я.

«Вірний Божий люд часто приходить у храм, щоб стати перед Богом і заносити до нього свої моління, різного роду благання, виявити йому свою вдячність, перепросити за вчинені прогрішення, словом, зустрітися з Богом у духовний спосіб», – зазначив Митрополит і додав: «Господь присутній у кожному місці, де людина є і, де її бракує, бо Господом наповнений цілий світ. Він, як нематеріальна суть, сутність, немає жодних перешкод, щоб проникати фізичні предмети, Господь володіє знанням кожної людини, відає її найпотаємніші мислі, перед ним не існує таємниць. У Господа все, як на долоні, чітко, ясно і не заплутано».
Коментуючи уривок Євангеліє Високопреосвященніший Ігор звернув увагу на той факт, що Христос бачив Натанаїла під смоківницею, що було фізично неможливо для людей.

«Велика зміна відбулася в душі Натанаїла від зустрічі з Ісусом, подібно, великі зміни відбуваються в душах вірних, які з глибокою вірою спілкуються з Христом!» – наголосив проповідник.                                                                         
А з почутого послання побожного автора до євреїв, каже Львівський Митрополит, ми почули про Мойсея пророка, який зрікся назви сина дочки фараона, коли бачив, як страждає його народ. Не бажав жити у вигодах та комфортах, покинув двір фараона, щоб страждати зі своїми одноплемінниками.

«Пророк глядів не на дочасне коротке життя, але дивився у вічність і добре розумів, що зносити наругу, бути приниженим зі своїм народом, означає вищий стан духа, як посідати скарби Єгипту. Господь дав Мойсеєві глибоке розуміння духовного начала, що стоїть вище понад найбільше добро світу», – переконаний він.    
Згодом, додає Архиєрей, автор згадує про інших персонажів Святого Писання: Гедеона, Варака, Самсона Єфту та інших, виставляючи напоказ їхню віру, якою вони перемагали ворогів, підбивали царства, осягнули обітниць тощо.

«Написано, що загородили пащі левам? Тут згадка про Даниїла, якого заздрісні князі та радники кинули у яму, за порушення закону царя Дарія молитися до іншого бога чи людини, крім, бога-царя (пор. Дан 6,8-10;17). Цар не бажав кидати пророка у яму левів, але його радники твердили, що неможливо порушувати наказу, який підписав цар. Дарій не міг їсти ввечері та не спав всю ніч. Вчасним ранком наблизився до ями й відізвався жалібним голосом: «… Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?» (Дан 6,21). Даниїл відізвався: «Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди…» (Дан 6,23)», – пояснив владика Ігор і додав: «Пророка витягли з ями, а на приказ царя, осіб, що винуватили Даниїла, їхніх жінок та дітей кинули у яму і леви потрощили їхні кості. У різний спосіб Господь допомагав своїм слугам, які з великою вірою покладалися на нього. Ці історії легко відчитуємо у книгах Старого Завіту. Автор згадує і про воскресіння мертвих, що чинили Божі люди, зокрема, пророки Єлисей та Ілля. Про різні наруги, кайдани, бичі, в’язниці та інші муки, яких зазнавали вірні Господові люди».

За його словами, не обов’язково Бог визволяв своїх вірних від мук і небезпек, але в певних обставинах він показував свою могутню руку. Коли халдеї доносили царю Навуходоносорові на юдеїв, що ті служать своєму Богові й придумали, щоб на звуки сурми, сопілки, цитри та інших музичних інструментів усі кланялися золотому бовванові. Юдейські мужі Седрах, Мисах та Авденаго не впали ниць й не поклонилися божкові. Були оскаржені й поставлені перед царем й не заперечили, підтверджуючи, що служать іншому Богу. Цар розлютився, наказав розпалити піч в сім разів більше й кинути туди трьох юнаків. Юнаків кинули, а, ті, хто кидав згоріли від сильного полум’я, натомість, три мужі ходили серед полум’я, прославляли та благословили Господа.

«Можливо, люди світу далеко віддалилися від Господа, уважають себе «бóгами», а Всевишній споглядає до чого дійде людська зухвалість?! Вдивляймося в Ісуса, як нашого Спасителя, який перетерпів розп’яття, приготовляючи для нас краще життя у небі. Ставаймося більше слухнянішими дітьми нашого Небесного Отця, який нас любить, пам’ятає, прощає прогрішення та чекає, щоб нагородити. Пресвята Богородице, дай нам мудрість збагнути волю Бога й проживати без страху!», – додав на завершення Високопреосвященний Ігор.

Останні новини

Упродовж трьох днів ― 26 квітня, 30 квітня та 1 травня ― прозвучить пасійний твір Йозефа Гайдна «Сім...
У Львові Центр гідності дитини Українського католицького університету 18-21 квітня презентував проєкт «SAFEGUARDING. Безпека дитини в середовищі церкви»,...
Сьогодні на 74-му році життя упокоївся у Бозі митрофорний протоієрей Роман Мірчук, колишній віце-ректор Семінарії у Рудно. Тіло...
23 квітня 2024 року, у львівському національному драматичному театрі ім. Марії Заньковецької відбулася містерія непокори, вистава «Голгофа» тернопільського...
Із благословення Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря та на прохання Керівника Центру розвитку фізичної культури і спорту Львівської...