Четвертий сюжет проєкту «Слухати. Служити. Супроводжувати» розповість про діяльність медичного капелана о. Олександра Руденка в Міській дитячій клінічній лікарні міста Львова.
Капелан Міської дитячої клінічної лікарні о. Олександр ділиться подробицями своєї присутності в медичному закладі: перед карантином, спричиненим пандемією коронавірусу, в лікарні після регулярних Літургій відбувалися відвідини відділень, духовні розмови і молитви, але зараз є окремі оголошення про присутність священника, і ті, хто потребує, можуть звернутися до нього по духовну допомогу.
«Такий стереотип так само і медики мають: “Ой, ні, то тільки діти, то тільки батьки” – але вони найперші потребують тої опіки, бо якщо сам собі не поможеш, то потім нікому не поможеш» – зауважує капелан.
«Людина є істота релігійна, – зауважує Іван Міськів, директор дитячої клінічної лікарні, – у важкі хвилини важливо, щоби було таке місце в лікарні, де б можна було усамітнитися, де б можна було помолитися».
Ліліана Сушинська-Михайлова, завідувач приймального відділення, наголошує – капеланство і духовна опіка дуже потрібна в лікарні. «Це потрібно для медичного персоналу, для діток, для пацієнтів, для батьків». За її словами, це співпраця між духівником, пацієнтами, рідними – і хворобою.
Директор лікарні пригадує приклад зі студентом семінарії (тепер дияконом Львівської Архиєпархії) Любомиром Миколишиним, мама якого, на жаль, через невиліковну хворобу відійшла до вічності, але трансплантація її органів врятувала чотирьох пацієнтів. Сам Любомир часто буває присутнім при розмові з рідними хворих, що є для них великою підтримкою.
«Дуже важлива місія капелана у лікарні чи будь-якій іншій установі – бути присутнім. Бути доступним, щоби уможливити той контакт з Творцем; уможливити – десь когось підвести показати чи вказати той шлях, яким має іти людина» – підкреслює капелан лікарні.
Завідувач відділення Олег Куксенко зауважує: до лікарні приходять шукати здоров’я, але цей процес через випробування і переживання виснажує людину і спонукає пацієнтів шукати духовної підтримки. «Часто їм технічно складно десь йти і шукати ту підтримку – дуже важливо, щоб вона була поряд у будь-який час. Часом то є вирішальною для перебігу хвороби. Така підтримка потрібна і дітям, і батькам, і родичам, і персоналу».
Не завжди людина може сама визначити свої потреби, звертає увагу отець Олександр Руденко. Тоді вона просить про молитву, але часто в розмові виявляється тривога і неспокій; тоді цією розмовою можна допомогти або ж скерувати ту особу до відповідного фахівця.
На важливості каплички у лікарні наголошує і Галина Борис, медичний реєстратор приймального відділення. За її словами, з цього користають і лікарі, і хворі – це підносить дух і допомагає одужати. Практичне значення каплиці в тому, що персонал чи пацієнти, які не мають можливості в свята відвідати храм, тут можуть вповні пережити релігійне святкування, відпочити духом і відчути, що з Господом можуть подолати недугу.
«Слухати. Служити. Супроводжувати» – серія відеосюжетів про розвиток і діяльність медичного капеланства у Львівській Архиєпархії УГКЦ.
Проєкт складається із вступного ролика та семи відео про діяльність медичних капеланів у семи медичних закладах на території Львова та Львівської області.
Наступний відеосюжет буде опубліковано у понеділок, 18 липня 2022 року на фейсбук сторінці та ютуб каналі Львівської Архиєпархії о 10 год. Він розповість про служіння медичного капелана у міській лікарні швидкої допомоги.
Сюжети публікуються щопонеділка о 10:00 за київським часом від 20 червня до 8 серпня 2022 року на ютуб-каналі та фейсбук-сторінці Львівської Архиєпархії.
Відео можна переглянути за хештегами #медичнікапеланиЛА #Слухати_Служити_Супроводжувати.
Пригадаємо, що проєкт знято з благословення Архиєпископа та Митрополита Львівського Ігоря та за підтримки єпископа-помічника Львівської Архиєпархії владики Володимира, а також у співпраці з Головою Патріаршої комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я сестрою Севастіяною (Карвацькою) та Референтом у справах душпастирства охорони здоров’я о. Тарасом Гадомським.
