Ді 11,19-26,29-30;
Ів 4,5-42.
Ісус зустрічав різних людей, тому що до Нього і приходили всякі люди. Не усі люди були доброзичливі до Ісуса та Його учнів. Якось Господь прямував у Єрусалим і послав осіб, щоби приготували місце ночівлі в самарянському селі: «А ті не прийняли його, оскільки він ішов до Єрусалима» (Лк 9,53). В розповіді сьогоднішнього уривку євангелиста Івана говориться про те, що Ісус прямував у Галилею. З учнями переходили Самарію, Він втомлений залишився біля криниці поблизу села Сихар. Мабуть, з криниці виходила якась прохолода, й Він розраховував, що хтось прибуде і Він попросить напитися води. Хоч як Бог усе знав про самарянку, яка приближалася з відром до криниці в досить гарячу пору дня. Ісус звернувся до неї: «… Дай мені напитися». Учнів не було, бо пішли купити їжу в місто. Жінка відразу зреагувала, пізнала, що він юдей і просить в неї, самарянки, напитися води, бо ці народи не спілкувалися між собою. Ісус пояснив їй, що вона не відає про Нього нічого, не знає дару Божого. Він натякнув їй, що вона повинна просити у Нього живої води, якою Він володіє. Самарянка думала на матеріальному рівні, розуміючи, що жива вода – це така, що б’є із джерела, рухається і живить усе на своєму шляху. Не погодилася з Господом і наголосила Йому, що Він не більший за батька, патріарха Якова, який викопав цю криницю. Прийняла Ісуса за такого, хто бажає заплутати її на такому простому рівні як вода та криниця. Навіть не думала здаватися, хоч своєю розмовою цей пан її зацікавив. Не махнула на Нього рукою, як намагалася спочатку Його «відправити», називаючи юдеєм і пригадуючи вороже ставлення між ними. Чомусь цей юдей заінтересував її? Коли Спаситель сказав, що Його вода заспокоює спрагу повіки, жінка подумала, що їй те дуже підходить, просила цієї води, щоб не тягатися з відром у спекотні дні до далекої криниці? Вона не збагнула слів про те, що джерело Христової води направлене до вічного життя. Господь поволі провадив жінку до правильного розуміння вічного життя, катехизував самарянку. Ісус не бажав, щоб лиш вона спасала свою душу, звернувся, щоби привела свого чоловіка. Вона ж відразу відповіла, що не має чоловіка. Господь потвердив її слова й доповнив, що п’ятеро попередніх і теперішній, з ким спілкується, не її чоловіки! Такої новини вона не сподівалася. А Господь не картав жінку, не підвищував голосу, не називав її грішницею і не припинив розмови, лиш представив духовний її стан. Вона відразу назвала Ісуса пророком і перейшла на релігійну тему. Ісус не спішив осуджувати грішницю й надихнув її, щоб звернула увагу не на місце поклоніння – справа не в горі чи храмі, де слід поклонятися, але справа в чистоті душі або серця, звідки виходить правдиве чи фальшиве джерело поклоніння.
Самарянка дуже заплуталася у своєму житті, якось не виходило їй з чоловіками, які ліпилися до неї і їй ніби було вигідно так жити, але її це до кінця не влаштовувало. Розуміла, що це – неправильно. Забракло сили волі, можливо, розраховувала на певну зміну – і хтось знайдеться, залишиться жити з нею? Не виходило? Не знаємо, хто були ці людці, що коротко дружили з самарянкою, використовували її чи вона їх – просто між ними утвердилася сильна моральна і беззаконна мішанина у житті. Ця жінка попала у сіті, заплуталася, програвала, нічого не мінялося, її використовували й кидали, залишали. Звідки в такій ситуації чекати допомоги, щоб вийти на правильну та праведну дорогу життя? Ісус очікував, Він увіходив у її життя. Життя дуже вимотало жінку, але вона не здавалася, боролася, хоч цього сама не зауважувала! Прийшла до Бога, розмовляла з Ним, повірила Йому так глибоко й успішно, що побігла у місто й голосила усім – зустріла чоловіка, який сказав їй усе, що вона чинила: «… чи не є він, бува, Христос?» Ісус чекав на самарянку, Він знав про її прихід, а вона не знала, що її все-таки чекає Бог? Господь очікує подібно на кожну людину, щоби приходила до Нього. Він не потребує жодних дарів від людей, Йому не потрібні гроші, дорога одежа, палаци, сучасні дорогі автомобілі, дорогоцінні брильянти на пальцях, у вухах, в шкатулці тощо. Він чекає, щоб людина принесла Йому гріхи, своє життя, свої успіхи й невдачі, свої хвороби, журбу та скрутне становище… І вірні приносять Йому – скажімо, у храм – гори усяких проблем, невирішених задач, духовних тягарів та беззаконня. Кожна людина стає у храмі перед ним зі своєю складною історією, хтось – зі своїми ваганнями виправити життя, і часто не рішається на це. Інші уже покланяються Богові духом та правдою, змінені Господом! Самарянка, приближаючись з порожнім відром до криниці, принесла Богові повноту свого грішного життя, і Він радо прийняв її, очищуючи з гріховного бруду. «Знаю, що прийде Месія… – сказала жінка, – … чи не є він, бува, Христос?» «… Він сказав мені все, що я зробила». Бог ласкаво говорить кожній людині усе, що вона зробила. Погодьмося зі словами Ісуса, який сказав учням: «… Моя справа – чинити волю того, що послав мене, та довершити його справу». Хай пресвята Богородиця допоможе кожному вірному християнину та християнці гідно чинити волю Небесного Отця! Слід звернути увагу на слова самарян, які прибули того разу до Ісуса зі самарянкою і промовили: «… Вже не через твоє свідчення віримо, бо самі чули і знаємо, що він є справжній рятівник світу – [Христос]» (Ів 4,42; о. Тур.) Вдивляймося пильно духом у рятівника світу – Христа!
+ Ігор
Митрополит Львівський
22 травня 2022 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
