Дякуємо Богові за тих осіб, які нам подарували життя. Це не лише генетика. Першим свідком народження нового життя є мама, яка дитині найперше дарує безпеку, опіку. Ідеалом материнства є Пресвята Богородиця. Нехай Вона буде надійною заступницею на дорогах нашого життя. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді у неділю про мироносиць в Архикатедральному соборі святого Юра.
«Сьогодні, в день ясної весни, у цей травневий, самим Богом даний день, у місяць матері, у місяць Богородиці – найбільшої жінки і матері в історії людства – лине пасхальне слово вдячності і прослави Бога-Творця. В сьогоднішню неділю згадуємо пам’ять жінок-мироносиць», – зазначив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
І ось рано вранці, каже він, коли сходило сонце, відбувається зустріч з мироносицями. Можна сказати, чим ближче вони наближалися до гробу, то ставало світліше, з гробу вже йшло життя, гріб наповнився світлом. Хоча ці жінки були готові виявити свою любов і пошану померлому.
«Коли жінки говорили про важкий камінь при вході до гробу, то це міг бути також стан їхніх люблячих сердець, пригнічених смертю улюбленого Вчителя», – зауважує проповідник.
На переконання владики Володимира, ми часто дивимося у гріб свого життя, бо бачимо лише страждання. Проте Воскреслий Ісус кличе мене по імені, щоб я жив. Живучи лише минулим, стоїмо плечима до Бога, не бачимо, куди йти.
«Ми переживаємо пасхальний час. Після події Страсної П’ятниці всі з оточення Ісуса занепали духом. Вчителя покладено до гробу, а учні могли лише повторювати: «А ми так надіялися!» Школа, яка почалася в Галилеї і тривала 3 роки, ніби пропала зі смертю Вчителя», – каже проповідник.
Але не всі так думали, – продовжує далі думку Архиєрей, – зокрема спрацювала жіноча інтуїція. Тому ранесенько, першого дня тижня, зі сходом сонця виходить маленька процесія жінок до гробу. Там були Марія Магдалина, Марія, мати Якова (тому Ісус – брат Якова), Соломія. Вони хотіли немовби довершити обряд похорону, згідно місцевої традиції намастити тіло Ісуса пахощами – миром. Тому ці жінки названі мироносицями. Можливо вони хотіли і поплакати, бо там можна було виявити свій жаль з приводу втрати близької особи. Там могла мати місце і терапія сліз. Жінки цього ранку не думали про себе, не боялися воїнів, які охороняли гріб.
«Люблячу жінку ніщо не може спинити. Так ці жінки стали першими свідками Воскресіння, можливо тому, що супроводжували Ісуса на Хресній Дорозі», – підкреслює він.
«На прикладі жінок-мироносиць бачимо, що швидше зустрічають Бога ті, хто прагне Йому служити, аніж ті, хто хоче Його зрозуміти. Отже, серце немовби випереджує розум! Тут якраз спрацювало не зобов’язання, а любов. Любов домінує над обов’язком», – наголошує владика Володимир.
Відтак підкреслює: «Господня любов так запалила серця згаданих осіб, що вони загорілися у відповідний момент. Цей вогонь не згасав. Скільки людей, волонтерів зараз також служать в різний спосіб, без жодного зобов’язання. Єдине, на що жінки-мироносиці могли сподіватися, – це чудо любові. Саме таке чудо сталося, гріб був відкритий, з гробу сяяло життя. Ангел скеровує мироносиць до Галилеї, вказаючи на актуальність школи наслідування».
«Великодній час стимулює нас разом з жінками, разом з Марією Магдалиною піти на прощу до порожнього гробу. Бо наші «великодні очі» не дозволяють нам стояти, бути лише спостерігачами Воскресіння, наші очі заглядають до гробу, бачать також біль, терпіння. Невипадково Воскреслий має на долонях рани, де записані наші імена», – заохочує проповідник.
«Сьогодні, в другу неділю травня, у розпалі весни, святкуємо День матері. Це свято кожної жінки, яка в різний спосіб реалізовує дар материнства. Ідеалом материнства є Пресвята Богородиця. Нехай Вона буде надійною заступницею на дорогах нашого життя», – зазначає владика Володимир.
На завершення Божественної Літургії владика Володимир привітав усіх матерів зі святом:
«Сьогодні щирі вітання линуть до кожної жінки, яка носить у собі дар материнства. Вітаємо кожну жінку, яка є біологічною матір’ю.
Просимо чоловіків у ваших родинах подарувати гарний час вашими мамам, підтримайте їх жестом любові, помоліться за них. Помолімося також за матерів, які вже є у вічності, якщо поблизу є їхні могили, то відвідайте їх. Найважливішою є ваша присутність. Можливість бути поруч.
Кожній нашій мамі, жінці, нехай Господь Бог сотворить многая літа! Будь благословенна, наша Мамо!»
Фото з архіву
