Якщо мені важко комусь пробачити, то варто за нього молитися. Сьогодні ми не за це боремося, щоб себе вкінці зруйнувати. Хто сіє зло, той буде тим же злом знищений. А якщо навернеться, то переживатимемо вдячність за врятовану душу. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир у проповіді до вірних під час Божественної Літургії у Сиропусну неділю.
«Християнство є релігією, яка позитивно наставлена до життя. Незважаючи на це, Церква говорить про піст, умертвлення. Церква наслідує свого Засновника і Вчителя з Назарету, який казав брати свій хрест і йти за Ним. Треба втратити життя, щоб здобути життя», – зазначив проповідник.
За його словами, позитивне та зріле наставлення до життя означає здатність побачити певні межі, границі. Першою такою границею є люди поруч нас. Не всі поділяють мою думку, мій погляд на життя, треба шукати компроміси. Хоча кажуть, що компроміс не є вирішенням проблеми, а радше її відтермінуванням. Я чогось відрікаюся, бо хочу поділитися з іншими. Інакше буду егоїстом. А це вже хвороба.
«Егоїзм породжує не лише біль, але також самотність, розчарування. Егоїст не завжди вміє щось отримувати, бо це зобов’язує його давати, ділитися. Він вважає себе самодостатнім, переконаний, що всі мають йому служити, думати як він. Тому егоїст – це не той, хто любить лише себе самого, а той, хто не любить нікого, кінцево не любить навіть себе самого, бо мучиться з собою», – пояснює Архиєрей.
Напевно тяжко, каже він, осягнути всі мрії, які повстають вже в дитинстві. Дозрілою є людина, які від багатьох мрій згодом відмовилася і за цим не жаліє. Не всі поставлені ідеали можемо зреалізувати, завжди актуальне зречення, але змістом наповнюється зречення задля чогось!
Єпископ-помічник ЛА порекомендував на час посту читати книгу пророка Ісаї. «Вже на початку цієї книги, у першому розділі, є мова про тварин, які інстинктно усвідомлюють приналежність до свого господаря. А людина, створена на образ Божий, обдарована розумом, може віддалятися від свого Творця, затьмарювати в собі Його образ. Приналежність до Бога не є неволею чи «перебуванням на ланцюгу», а віддзеркаленням взаємної любові», – звернув увагу Архиєрей.
І підкреслив: «Тому покаяння чи навернення не є «бухгалтерією» покутних вправ, а дорогою до того, Хто мене любить і завжди чекає. Піст означає щось більше, ніж відмова чи обмеження в їжі, це не є дієтичний ритуал. Зрештою, ми про це знаємо».
Окремо владика Володимир звернув увагу, що сьогоднішня неділя звертає увагу на елемент прощення. «Людина має властивість скоріше себе захищати, ніж визнати свою провину чи простити. А прощення є важливим елементом посту, про прощення нагадує сьогоднішнє євангельське слово. Коли ми простимо, то Бог простить тоді нам. Як так – Бог залежний від нас і нашого прощення? Бог може прийти до серця, яке Його чекає і запрошує. Якщо в серці є ненависть, то дорога для Бога туди закрита. Бо «де твій скарб, там і твоє серце буде»», – зазначив проповідник.
Для багатьох людей, припускає він, буде трудність з прощенням в час війни. Навіть є гасла: не простимо ніколи. Це неправильний шлях. Не нам вирішувати, хто буде спасенний чи проклятий, кожна людина вирішує це власним життям. Ми не повинні забувати історію та її героїв, але ненависть і злоба вбиватиме нас самих.
«Якщо мені важко комусь пробачити, то варто за нього молитися. Хоча невідомо, чи це його змінить, але це змінить мене. Я тоді зможу спрямувати життя в доброму напрямку, а не витрачати життєдайні сили на злобу», – рекомендує владика Володимир.
«Розпочинаємо через Великий Піст дорогу до пасхального ранку. На ці великодні свята Ісус Христос не воскресне для нас по-іншому, як Він зробив це свого часу, “першого дня тижня” (Ів. 20, 1). Це Воскресіння зі всіма його наслідками ми прагнемо наново особисто пережити, прагнемо зробити Великдень нашим святом. А для цього потрібно належно підготуватися. Чого бажаю вам і собі!» – додав на завершення єпископ-помічник ЛА.
По завершенні Божественної Літургії відбувся чин Всепрощення.
