Сьогодні ми станемо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Василя, який також має свою історію життя та покликання, досвід любити і бути любленим. Він прагне надалі писати свою історію служіння, яке неможливе без любові. Неможливо комусь послужити, якщо не любиш цієї особи. Подаруймо Василю нашу молитовну підтримку та вчімося разом любити! Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час дияконського рукоположення Василя Гука, що його звершив Архиєрей у середу? 9 лютого 2022 року.
«Сьогодні звершуємо пам’ять перенесення мощів святого Івана Золотоустого. Ми згадуємо цього святого на відпусті вкінці Божественної Літургії», – зазначив Архиєрей.
Згідно тверджень біографів, каже проповідник, Іван є сином сирійської землі, народився в Антіохії 347 року. Там довший час служив як священник і проповідник, згодом став Архиєпископом Царгороду. Він мав великий дар проповідування Божого Слова. А це означає, що сам був глибоко закорінений в це Слово. В посланні до євреїв є такі слова: Слово Боже – живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і кісткового мозку, судить думки й наміри серця (Євр. 4,12).
За словами єпископа, в сьогоднішньому євангельському слові чуємо про важливість любові до Бога і ближнього. Ця подвійна заповідь є немов двома ногами, якими ми ходимо по землі, прямуючи до Царства Небесного.
«Можемо лише собі уявити, яку сильну любов до Бога і людей мав св. Іван Золотоустий, якщо його мощі після біологічної смерті мали таку чудодійну силу», – зазначив він.
І додав: «Було бажання перенести ці мощі з міста Комани, де наш святий помер в 407 році на вигнанні, до Царгороду. Але вони стали такі важкі, що ніхто не міг зрушити з місця. Тоді імператор написав лист до св. Івана Золотоустого, щоб дозволив перенести свої мощі до Царгороду. Коли лист поклали на домовині, то мощі стали легкі та перенесення було можливе. Ця подія була великим пережиттям, зокрема, для імператора Теодосія, що молився та просив прощення для своїх батька та матері, яка особливо жорстоко переслідувала Христову Церкву та св. Івана. Згідно свідчення патріарха Прокла, св. Іван відкрив уста і, немов живий, промовив: «Мир вам!» Тоді ставалися численні чуда, навіть якщо нам це може здаватися на межі фантастики».
