Кл 2,8-12;
Лк 2,20-21, 40-52.
Глибокі слова написав святий апостол Лука про пастухів, що поверталися з відвідин народженого Бога-хлоп’ятка, підкреслюючи те, що вони з великою радістю прославляли й хвалили Бога. Вони не розуміли повного значення усієї події, але від побаченого та почутого при народженім Ісусі Христі їхній внутрішній світ став благороднішим, ожив, очистився. Пастирі були відкриті до усіх, хто їх зустрічав, щиро ділилися радістю, що наповнила їхні серця! І життя кожного доброго християнина повинно вінчатися кожного дня тим, щоб дякувати Богові, перепрошувати Його за свої та людські помилки в житті, зростати у любові та славити Господа в кожному місці перебування!
Євангелист Лука продовжував розповідь і написав, що восьмого дня над Христом звершили обрядовий чин обрізання у Єрусалимській святині й надали ім’я «Ісус», що ангел заповів святому Йосифові у сні (пор. Мт 1,21). А ще раніше архангел Гавриїл звернувся до Марії, повідомляючи Її: «Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус» (Лк 1,31). Передбачені пророцтва та близькі повідомлення ангела про народження Сина Божого ставалися так, як Господь заповідав через своїх вірних посланців – людей та ангелів, які щиро виконували волю Господню. Наказ обрізання дав Господь Авраамові, згодом Мойсеєві (пор. Лев 12,3), як знак вірності Богові та образ провіщення нашої тайни Хрещення. Ім’я «Ісус» походить від Бога і перед іменем Ісуса клониться всяке коліно на небі, на землі й під землею (пор. Флп 2,10). Хто щиро та глибоко вірує Богові – такі особи іменем «Ісус» виганятимуть бісів та говоритимуть новими мовами тощо (пор. Мр 16,17). І відомо, що іменем Ісуса виганяють бісів та перед ним клониться всяке коліно, навіть неохочі чинять це, бо Ісус – Бог, і все, що він заповів, необхідно стається й жодна людська сила та мудрість не може завадити волі Бога! В тексті кондака празника Обрізання є такі повчальні слова: «Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові…» Важливо пам’ятати й переконуватися у тому, що кожен день зближує нас до вічності, в якій за богоугодне життя Господь дає спасення!
А про святого Учителя Церкви, Василія Великого, бо йому присвячено сьогодні день, дещо довідуємося із життя святих. Він народився близько 330 року в місцевості Каппадокія у місті Кесарія. Бабуся Макрина виховувала його у християнському дусі, а батько, крім, благочестивого життя, привив йому любов до ораторського мистецтва й філософії, бо сам був викладачем риторики. Батько помер, коли Василію було 14 років, а згодом і бабуся Макрина, що вкладала в його серце дорогоцінні скарби віри. Василій поселився в місті Кесарія, де перебувала його мати з іншими дітьми та де він навчався в тамошніх школах різних наук. Завдяки гостроті розуму Василій швидко здобув науки, рівні тодішнім вчителям, тому подався у Константинополь, а потім у Афіни, де слухав навчань поганського вчителя Еввула, разом з тим відвідував школи афінських вчителів Іберія та Проересія. Василій чинив великі поступив таких науках, як граматика, риторика, астрономія, філософія, фізика, медицина та в інших, але вони не задовольняли його пошуків у справі християнського вдосконалення. В Афінах згодом уже навчав друг Василія, Григорій Богослов, з ким раніше разом студіювали, й це заспокоювало його. Василій подався у Єгипет, щоби пізнавати життя монаха та богословські науки. Цікаво те, що, зустрівши поганського вчителя Еввула, після певних дискусій та розмов вчитель навернувся до християнської віри й вони разом подалися у Єрусалим, щоб охреститися. Хрестив їх у річці Йордані єпископ Єрусалиму Максим, прийшовши туди з багатьма духовними отцями. А кесарійський єпископ Євсевій, пізнавши Василія з волі Бога, поставив його у чин священства, до чого святий ставився з великою відповідальністю. Коли Василій дізнався, що єпископ Євсевій став заздрити його успіхам, відразу віддалився в Іонійську пустиню, щоб звільнити єпископа з предмету заздрості. В пустині святий зустрів свою матір Емілію та сестру Мокрину, які віддалися строгому життю. Василій натомість спонукав свого друга Григорія, щоби прибув у пустиню, де вони спільно провадили строге життя монахів та пісників. Згодом архиєпископ Євсевій помирився з Василієм, призвав його у Кесарію, щоб той допомагав йому в боротьбі з аріянами. Коли Євсевій помер, архиєпископом Кесарії вибрали святого Василія. А святий архиєпископ молився з вірним народом та служив людям у різних потребах. Він допомагав бідним та нужденним, зціляв молитвою хворих, боровся проти аріянського вчення, навертав до віри у правдивого Бога повірений йому народ. Коли цар Юліан Відступник, богохульник і великий гонитель християн, пішов війною на персів, то пообіцяв, що вигубить християн. Святий Василій молився у храмі перед іконою Богородиці, де було зображено святого Меркурія, й просив Господа, щоби Він не допустив цареві вигубити християн. Незадовго на іконі мученик показався з окровленим списом, а Юліан був вбитий на війні. Перед самою смертю святий Василій Великий навернув та охрестив одного єврея та його сім’ю… Святий управляв повіреною Церквою вісім років та шість місяців. Віддав духа у руки Бога 379 році, проживши коло 50 років. Святий Василію Великий, покровителю Церкви Христової, молися за спасіння наших душ, за мир в Україні та звільнення нас від страху загрози хвороб!
+ Ігор
Митрополит Львівський
14 січня 2022 р. Б., Храм святого Василія, м. Львів
