Дякуємо Мар’яну, що відповів на цей голос покликання, хоча напевно мав сумніви, різні питання. Він прагне надалі писати свою історію служіння. Подаруймо йому нашу молитовну підтримку! Про це попросив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі Пресвятого Серця Христового на третій день Різдвяних свят. Під час Божественної Літургії Архиєрей звершив священниче рукоположення Мар’яна Гринера.
У проповіді владика Володимир закцентував увагу на тому, що в яслах, у вифлеємській яскині ми зустрічаємо нашого приятеля.
Він каже: «В нас може повстати питання: Як так, різдвяні свята – це радість, а сьогодні роздумуємо над мучеництвом. Святкуючи відразу по Різдві Христовому празник святого первомученика і архидиякона Стефана, Свята Церква відображає наше життя, бо в житті мають місце радість і хрест, піднесення та терпіння. Але праведну людину вкінці чекає воскресіння, про що свідчить сьогоднішній недільний день».
Відтак проповідник пригадав історію життя мученика Стефана: «Він є первісток мучеників. Оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, він мужньо визнає святу віру. За це його виводять за місто і каменують. Це діялося 34 або 35 року. Як Христос, так і Стефан як Його вірний учень і послідовник молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савло, пізніший апостол Павло. Кров мучеників стає насінням християн».
Св. Августин роздумує: «Якщо б Степан не молився за Савла, то Церква не мала б Павла». Напевно Стефан, – продовжує думку єпископ-помічник, – мріяв про певне майбутнє, оскільки ще був молодим. І він отримав велике майбутнє – корону святості, майбутнє, яке не забереться ніким і ніколи. Подивімся, хто знає сьогодні імена тих, хто мучив св. Стефана. А сам Стефан прославлений по цілому світі.
«Християнська релігія – це релігія героїзму, на кожному етапі її історії мали місце різного роду переслідування. Життя доброго сумлінного християнина є постійним викликом, навіть боротьбою. Ми часто хочемо бути як Бог – сильні, досконалі, а з іншої сторони нарікаємо на життя чи немочі, хочемо десь втекти від світу. А наш Бог обирає інший напрямок – приходить в світ, до нас, стає убогий в своєму Сині. Це показує, що наше життя має сенс, незважаючи на різні терпіння, випробування», – сказав він і додав: «Християнин народжується 2 рази: для землі, а через смерть для неба. Бог хоче всіх зробити щасливими, а для цього хоче послужитися людиною, бо сам у своєму Сині прийшов у світ через людей. Вибирає таких як Стефан, вибирає нас…»
На його переконання, первомученик Стефан вчить нас, що лише добром можна перемогти зло. Ісус прийшов на світ без війська, а з любов’ю. Він не виграв жодної війни, але завоював весь світ і наші серця. Були в історії дослідники, які стверджували, що будучи в космосі, не бачили Бога. А Стефан, стоячи на землі, бачив відкрите небо.
«Нехай воно буде завжди відкрите також для нас. Бо де є прощення і взаємна любов, там зустрічаються небо і земля. Відкрите небо по-особливому відчуваємо в час різдвяних свят, навіть якщо роздумуємо про мучеництво, бо це відображує реальність нашого життя», – підкреслив владика Володимир.
Відтак проповідник звернув увагу, що сьогодні усі присутні стануть свідками та учасниками священичого рукоположення співбрата Мар’яна, який походить з народу і до народу є посланий, щоб послужити.
«Він також має свій родинний контекст, історію життя та покликання, свою дорогу да Царства Небесного. Ісус зацікавився його життям, скерував голос покликання для цього особливого служіння. Народ має право знати і бачити, як народжуються священики. Цей храм стає його особистою яскинею священства», – наголосив Преосвященний Володимир.
