Не біймося дотикати Бога, Він сам пропонує нам свою руку, можливо ми боїмося або щось нам перешкоджає? Зокрема певні гріхи можуть нам не давати цього зробити. Для цього є вихід! Маємо в Церкві великодній дарунок прощення гріхів, яке відбувається в сповіді. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних в Архикатедральному соборі св. Юра у 24-ту неділю після Зіслання Святого Духа.
На початку проповіді владика Володимир закцентував увагу на важливості зустрічі, які відбуваються в різний спосіб у житті людини.
Відтак пригадав зміст євангельського слова, згідно якого біля Ісуса Христа збиралося щораз більше людей.
«Вони довідуються, що цей проповідник є Божим посланцем, Він випромінює силу зцілення. Багато осіб хочуть Його почути, побачити, доторкнутися або щось попросити. Тобто, люди прагнуть Ісуса зустріти. І віра людей робить чуда. Ми чуємо про дві драматичні життєві історії, де присутній дотик Бога, який нахиляється над людиною. Зцілення отримують ті люди, які на перший погляд не мали б на це розраховувати. Спочатку до Ісуса припав Яір, голова синагоги, чиновник окупаційної влади. Припасти до ніг – це упокорення і постава великого благання. Хто в покорі схиляється перед Богом, того Божа ласка підіймає. Яір просив не за себе, а за дочку, бо дитина вмирала. Але Ісус чомусь не спішить до Яіра додому», – розповів проповідник і продовжив свою думку: «Він знає, чому. Тому що Бог через чекання вчить людину терпеливості, Йому, зрештою, належить вічність. Кажуть, що Бог створив час, а про поспіх нічого не сказав. Тому ми не мусимо за життя отримати відповіді на всі наші запитання і виклики, для цього є також вічність».
За його словами, кровоточива жінка довірилася Ісусові, дотикається до Нього. «В момент дотику вона стає здоровою. «Віра твоя спасла тебе» – каже їй Ісус. Він серед багатьох людей побачив її віру. Ісус також звертається до неї «Дочко» (в НЗ є лише два рази такий вислів – ще в Мр 5,34). Можливо вона ніколи не чула такого лагідного слова, невідомо, що було з її батьками. А Ісус дарує їй це слово і ще здоров’я. Ісус повертає людину до спільноти, бо чудово розуміє, що людина є створена суспільною істотою, тобто для життя з іншими», – додав він.
«І знову питання: Чи Ісус кінцево забув про дочку Яіра, чи Він не може всім відразу допомогти? Проблема ще більше зростає, бо виявляється, що дитина вже й померла. А Ісус далі говорить про віру: «Тільки віруй і вона спасеться»!» – зауважив проповідник і пояснив, що це є специфіка Євангелії Луки як лікаря зображати такі постаті чи події «на межі», на «марґінесі». Тим самим показується завдання Ісуса рятувати тих, хто загинув. Ісус все-таки приходить до хати Яіра, а це означає ввійти в життєву ситуацію людини.
Владика Володимир пригадує, що Ісус каже, що дитина спить, дотиком повертає її до життя. В очах Ісуса вона жива, бо віруюча людина не помирає, вона лише засинає, покидає земне життя. Ця дівчина рано чи пізно також відійшла до вічності. В будь-якому випадку для батьків ця дитина немов би знову народилася. Ісус каже дати їй їсти, а це є ознакою живої людини, бо дитину після народження годують.
А все почалося з того, – підкреслює архиєрей, -що батько попросив за дитину… Можливо в нас є такий стереотип, що це мама відповідальна за духовне життя в сім’ї. Ісус питається сьогодні батьків: Чи ви стараєтеся, щоб ваші діти приходили до Бога, народжувалися для неба? Як важливо, щоб кожний батько також молився, просив Бога доброї життєвої дороги для дитини. І добрим прикладом повинен прокладати цю дорогу. В соцмережах я натрапив на короткий діалог батька з сином. Отже, батько каже: «Сину, дивися, куди ходиш». А син відповідає: «То ви дивіться, тату, бо я йду вашими стежками…».
«В обидвох випадках є зцілення через дотик з Ісусом. Він наголошує не так про здоров’я чи фізичне зцілення, а про спасіння. Спочатку віра, а потім оздоровлення. А що нам заважає взяти Бога немов би за руку? Доторкнутися до Нього? Тоді нам нічого не може перешкодити в спасінні», – переконаний проповідник.
«Дотик Бога до людини присутній в Церкві до нинішнього дня. Зокрема, священик, даючи Святе Причастя, говорить опісля: Оце діткнулося уст твоїх, відійме беззаконня твоє і всі гріхи твої очистить. Найважливіше до Бога йти з вірою і довірою, а Він знає, що з нами робити та куди нас провадити!» – додав на завершення Преосвященніший Володимир.
Фото з архіву
