30 листопада 2021 року відбулися реколекції для священнослужителів Краковецького протопресвітерату Львівської Архиєпархії.
День духовної віднови розпочався зі спільного Молебня до Пресвятої Богородиці в храмі Пресвятої Трійці в с. Наконечне Друге.
Ієромонах Андрій (Боднар) СДБ на основі Євангельського уривку Йоана 3, 1-14 закцентував увагу слухачів на розмові Ісуса з Никодимом. Духовний погляд священника не може бути таким, як в Никодима, бо він мислить категоріями світу. А Ісус намагається звернути його погляд на духовні речі, для цього людині потрібно народитись з висоти […], бо хто не народиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Подібним є завдання душпастиря на парафії, намагаючись через власний приклад віри і смирення заохочувати вірних дивитись поглядом Божим на речі, мислити категоріями Євангелія, щодо тих чи інших проблем та викликів у житті.
Недостатнім є через конференції, науки чи іншу активність привести людей до Церкви, потрібно їх «народити з висоти». Для цього потрібно «померти для себе», служачи і жертвуючи власним часом та увагою людям.
Кілька тез із реколекційних наук:
Як ми живемо тою вірою, так і наші вірні її проживають.
Почувши слово Боже, стараймося притьмом (швидко) пуститись в дорогу служіння ближньому, подібно, як Марія.
Служіння священника повинне приносити радість іншим. З примусу результату не буде.
Наскільки ми молимось, настільки сильною є наша Євангелізація. Важливо є себе перевіряти кожного дня – чи моє служіння відповідає волі Божій, бо від мого служіння може залежати віра того, кому служимо. Небезпека є служити собі через Церкву.
Наступні науки стосувались служіння Апостола Павла, яке отець-реколектант назвав «зразком» для наслідування пресвітера. Успіх такого служіння виявляється у щоденному смиренні.
Покора – це дар розуміти свій стан, розуміти себе, а не затуляти те, що мені в собі не подобається. В покорі визнати себе, на що ти спосібний. Чим швидше це зрозуміти, тим швидше Господь вкладе в це «місце» свою благодать. Покора – це щоденна таблетка, яка підтримує священника.
Часта Сповідь священослужителя – це покора в дії. Павло служив Господеві у повній покорі (пор. Дії 20, 19-20).
Завдання пресвітера – навернути людину до Бога. Але спершу потрібно навернутись самому. Навернутись – це почати дивитись на життя зі сторони Бога, з Божих критерій, а не зі сторони речей.
За кожну християнську громаду (парафію) є пролита Кров Ісуса Христа. Ціна спільноти вірних є дуже велика, тому священник повинен чувати з усією любов’ю і увагою над тими, кого Господь йому довірив і відкупив Своєю Дорогоцінною Кров’ю. Адже Дух Святий кожного з вас сюди поставив, і не припиняє кожного дня ставити на це служіння і скріплювати Своєю силою. Найбільшою трудністю і перепоною для такого служіння є приватизація спільноти. Апостол Павло передавав спільноти Богові, а не прив’язував їх до себе «…тепер передаю вас Богові й слову Його благодаті, що може збудувати й дати вам спадщину між усіма освяченими» (див. Дії 20, 32).
Наприкінці реколекційних наук всесвітліший отець Тарас Мица, протопресвітер Краковецького деканату, подякував ієромонаху Андрію (Боднару) СДБ за чудові науки та можливість заглибитись у Слово Боже та під Біблійним кутом поглянути на актуальну тему покликання священника і його місію серед Божого люду.
Повідомив о. Ярослав Заричанський
