Еф 2,19-3,7;
Мр 11,11-23.
Ісус подорожував увесь час. Якось прибув з апостолами в Єрусалим, зайшов у храм, але була пізня година. З гуртком осіб помандрував у Витанію. Нічого не знаємо – в кого перебували? Можливо, у Марії, Марти та Лазаря? Мабуть, ні. Наступного дня, коли виходили з Витанії, Ісус був голодний – ніхто їх не гостив, а Марта не дозволила би піти їм голодними. Спаситель подався до прибраної в листя смоківниці, що стояла оподаль, але крім листя нічого не знайшов на ній, навіть якоїсь сухої садовини. Промовив до неї, щоб ніхто з неї ніколи не скуштував плоду. Смоківниця всохла. Дослідники Святого Письма здогадуються, що смоківниця була символом ізраїльського народу та святині, які не давали жодного доброго плоду. Було багато листя, тобто зовнішніх рухів, приношення жертв, милостинь, датків на святиню, але відсутність духовного рівня осіб не оправдувало ні народу, ні служителів святині. Зрештою, юдейська старшина не приймала Ісуса, відкидали, робили Йому різні перешкодили, в кінці розіп’яли на хресті.
Потім Ісус знайшовся у храмі в Єрусалимі, став виганяти тих, які продавали й купували у святині. Перекидав столи міняйлів та продавців голубів. Пригадував присутнім, що Його дім, святиня, повинна служити для культу єдиного Бога, а вона сталася банком, торгівельним домом тощо. Відомо, що милостині на святиню приймали лише в староєврейських монетах, тому інші гроші – грецькі, римські тощо – не приймалися, а той обмін проносив немалі доходи. Люди цього світу, щоби багатіти, придумали мислячу схему і так отримували прибутки від розміни монет. Ісус навчав, що «… дім мій домом молитви назветься для усіх народів». Спаситель став посеред розбещеного народу й навчав, як правдивий Священник та Месія. Святиню назвав своїм домом, що повинна служити усім народам, отже, об’явив себе Богом. Такі дії дуже не сподобалися первосвященникам та книжникам, які бажали в будь-який спосіб позбутися Христа. Навіть плановане вбивство Спасителя було на руку провідникам народу та служителям храму. Господь в такий спосіб промовляв до народу, щоб люд навернувся до служіння єдиному Богові, очищував святиню від невластивих послуг, що відбувалися у ній. Старші народу скреготали на Нього зубами, а простолюддя подивляло Його повчання та відвагу відстоювати правду. Ісусові дуже залежало, щоби народ вірив, любив та шанував правдивого Бога. Тому часто закликав до віри і вказував на результат щирої віри в Бога. Віра вчиняє діяльними любов та надію!
І святий апостол Павло, заклопотаний спасінням людей, навчав ефесян, що вони у відношенні до Бога – свої, домашні, не чужинці, а споєні в одну будівлю, яку вибудовує Святий Дух. Святий апостол дуже бажав, щоб ті, хто не знав правдивого Бога, хто далекий від Нього, брали участь в обітниці Ісуса Христа через Євангеліє. Усі через даровану Ісусом Христом спадщину мають можливість бути спасенними, стати членами тіла Христового! Господнє спасіння усім, Його спасіння для всіх!
А для вас, медичних капеланів, крім освячення та спасіння, сьогодні лунають поздоровлення, благословення, панує духовна радість і важлива справа: вручення сертифікатів! Хай Бог благословить у вашому служінні!
+ Ігор
Митрополит Львівський
12 жовтня 2021 р. Б., Патріарший дім, м. Львів
