У неділю після Воздвиження у відпустовому центрі Львівської Архиєпархії – Глинянах – вірні традиційно збираються на спільну молитву та відпуст. Напередодні частина паломників вирушає у пішу прощу зі Львова. Цього року відпуст у Глинянах буде особливим, оскільки Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор відкриє для молитовного життя відреставровану пам’ятку архітектури – старовинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці..
Місія Глинян – це підтримка людини у складному, переломному етапі її життя. У цьому переконаний адміністратор парафії у Глинянах отець Андрій Лукачик. Зі священником розмовляємо про Глиняни як відпустовий центр Львівської Архиєпархії, а також як місце для Всеукраїнського паломництва вірних, також про етапи, виклики, потреби і здобутки реставрації старовинного дерев’яного храму Успіння, про глинянське чудо, яке проявилося через ікону Спаса, та про перспективи розвитку, місію та значення Глинян у житті Львівської Архиєпархії.
Отче, насамперед, розкажіть, будь ласка, яка історія Глинян як відпустового центру? З чого тут все почалося?
Самі Глиняни є дуже старовинним містом. Вважаються одним з найстаріших поселень цілого Західного регіону, а церква у Глинянах є частиною його історії.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці – одна із найдавніших сакральних дерев’яних пам’яток архітектури, що збереглася до наших днів. Перша згадка про храм сягає 1397 року. Історична пам’ять храму є вплетена в глибоку далечінь. Загалом храм пережив кілька реконструкцій. Згадка про останню датується 1749 роком. Храм є пам’яткою архітектури національного значення №1360. Святиня є свідком історії українського народу.
На початку XX ст. будівля храму знаходилась в аварійному стані. Храм був зачинений для проведення масових молитовних заходів. У надвечір’я Різдва 1936 року чудесне відновлення запрестольного образу Розп’яття Ісуса Христа дало нове життя церкві. 18 травня 1938 року Папа Пій XI надав храму статус паломницького місця з правом проведення щорічних відпустів. Святиня стала місцем паломництва для багатьох прочан. У радянські часи Божим чудом і людськими стараннями церква була збережена.
З 90-х років, коли церква вийшла з підпілля, постала потреба в реставрації храму. З кінця 2010 року розпочався процес повернення храму у власність громади, який завершився на початку 2012 року. Далі розпочався процес дослідження храму. Було проведено цілий ряд науково-дослідницьких робіт. Далі розпочався процес виготовлення дозвільної документації. З 2016 року розпочались інтер’єрні реставраційні роботи по іконостасу. У 2019 році розпочались реставраційні роботи по споруді храму.
Скільки часу тривав весь процес реставрації? Які основні роботи виконано?
У 2016 році почалися перші підготовчі роботи, які передували реставрації, а самі реставраційні роботи по самій споруді почалися вже у 2019 році. Фактично триває близько 3 років.
На теперішній час в храмі проведено базові реставраційні роботи та роботи з благоустрою території: виважено храм на один рівень, закладено кам’яний фундамент, встановлено нові підвалини з дубового брусу, встановлено підлогу, укріплено дах, замінено гнилі елементи споруди, покрито дах ґонтою, реставровано купольні хрести і куполи мідним покриттям, проведено обробку споруди будівлі від жука (триступенева обробка), здійснено протезування храму (вирізка гнилих елементів будівлі та заміна), проведено базові мережеві роботи по електриці, охоронній та пожежній сигналізації, відеоспостереженню, озвученні та освітленні, монтаж нової електромережі (встановлення шести електроопор, монтаж електрощитової), покладено кам’яні відмостки, стежки, сходи і площадку перед храмом, проведено водовідвідні роботи на території храму та зовні території храму.
Які роботи ще потрібно провести до повного завершення реставрації?
До повного завершення реставрації необхідно провести пластифікацію споруди (просочування дерева відповідними розчинами для укріплення та довговічного збереження), реставрацію стін храму (зчищення шарів фарби, відновлення первинного розпису), обробку соляними розчинами для пожежної безпеки, завершальні роботи по електромережі, здійснити реставрацію двох панікадил храму, монтаж освітлення храму, монтаж пожежної та охоронної сигналізації, монтаж озвучення, встановлення відеоспостереження для охорони та онлайн-трансляцій, виготовлення лавок зовнішніх і внутрішніх, реставрацію двох хорів, монтаж нових опор для іконостасу на нові опори, завершення реставраційних робіт по іконостасу, монтаж іконостасу, реставрацію престолу з новими елементами, реставрацію тетраподу, реставрацію запрестольного іконного комплексу, реставрацію вікон та дверей храму, встановлення нової огорожі, реставрацію кам’яного хреста, освітлення території храму та прихрамової території, освітлення будівлі храму, вуличне зовнішнє відеоспостереження, вуличне озвучення, реставрацію кам’яної дзвіниці та дзвону, встановлення нового дерев’яного хреста, ландшафтний дизайн із закупкою та висадкою нових насаджень.
Всі роботи проводились пожертвами людей. Не було жодного державного фінансування чи великих меценатів. Закликаємо вас долучитися до збереження культурного і духовного скарбу нашого краю та цілої України і допомогти провести ще необхідні етапи робіт.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про самі матеріали, які використовувалися для реставрації. Це колота гонта?
Так, наш гонт привезли спеціально зі Закарпаття. Сам матеріал є досить складним у використанні, адже дерево має бути зрізане у відповідний час. Сам гонт має бути колотий для того, щоб не були зруйновані волокна самої тканини. Якщо зруйнуються волокна, то поступатиме волога і дерево псуватиметься. Відповідно також гонт повинен бути в належний спосіб оброблений, щоб забезпечити захист від протікання. Таких нюансів є дуже багато, які вимагають чесності від майстрів, бо важко проконтролювати належне виконання подібних робіт.
На теперішньому етапі зовні церква вже є завершена?
Ззовні так. Загалом ми знаходимося на проміжному етапі реставрації. Незважаючи на це, ми вже можемо відкрити церкву, оскільки вона тривалий час була закрита і вже відчувається велика потреба у тому, щоб вона була діючою.
Чекати, поки завершимо реставрувати все, і тримати церкву закритою ще кілька років немає сенсу. Тим більше, що вже виконані всі роботи, які дозволяють молитися всередині церкви.
На наступний рік плануємо завершити всі інші роботи. Також цінно, що зроблено вже всі мережеві роботи, а всі інші ще триватимуть поетапно.
Чудотворну ікону буде повернуто до храму?
Так, цього тижня офіційно плануємо повернути ікону на її місце. Бо весь цей час на тимчасовому перебуванні ікона знаходилася у храмі св. Миколая. Також на реставрації перебуває сам престіл храму. Ми планували завершити його реставрацію до відкриття, але, на жаль, процес вимагає більшого часу, і тому ми прийняли рішення зробити його максимально якісно, але у довший термін. Після реставрації престіл під іконою виглядатиме дуже цікаво, оскільки ми зберігаємо старий престіл, а зверху робимо візуалізацію єдиного комплексу: старий престіл буде під склом з підсвіткою.
Зрозуміло, отче, розкажіть, будь ласка, про саму чудотворну ікону Спаса.
Ікона є досить давньою. Звідки вона взялася, ми не знаємо. Є передання, що вона була подарована Богданом Хмельницьким, є також кілька інших версій. Проте достеменно ми знаємо лише те, що ікона є дуже давньою. Ніхто не пам’ятає, з якого часу. До 1936 року храм був просто одним зі старих храмів, лише у 1936, після чуда відновлення, стає паломницьким. Хоча ми знайшли в архіві документи, що зцілення відбувалися ще до 1936 року. Є свідчення одного чоловіка, який прозрів у церкві в Глинянах ще до 1936 року. Вже після 3 жовтня плануємо видати історичну книгу про історію церкви, ікону та громаду у Глинянах.
Про які найбільше зцілення є свідчення за посередництвом молитов біля ікони Спаса?
Свідчень про особливі Божі ласки є дуже багато. Ми спеціально не поширюємо дуже сильно такі свідчення, бо дуже часто люди приїжджають суто для зцілення. Це стає самоціллю. Важливо, щоб тут не загубилася віра і відчуття Бога. Якщо людина приїжджає, бо почула, що хтось зцілився, то сам намір приїзду стає вже хворобливим. Людське життя – це таємниця. Навіть в молитві Отче Наш ми кажемо: «Нехай діється воля Твоя..» А так виходить, що людина має тільки свою волю. Важливо вміти цілковито довіритися Богові навіть тоді, якщо в Нього є якісь свої плани. Свідчень є багато, вони пов’язані з питанням внутрішнього налаштування людини, а також з її відкритістю на Бога і Божий промисел. Цікаво, що люди свідчили про зцілення від дуже складних хворіб, навіть невиліковних. Про зцілення від безпліддя – вже є десятки таких випадків. Попри все важливо, щоб людина усвідомила, що проблема, яку вона має, є в неї не просто так, а в ній є якийсь промисел. Приїжджаючи у паломницьке місце, найперше людина повинна старатися відкрити серце і почути Бога. І прийняти те, що Бог дасть, а не питати, скільки разів має обійти ікону, щоб зцілитися. Математика тут не діє.
Отче Андрію, а як відбуватиметься відкриття храму у неділю, 3 жовтня?
В неділю Архиєпископ і Митрополит Львівський кир Ігор перед входом до храму помолиться молитву на відбування тут літургійних практик і таким чином через цю молитву церква офіційно відкриється. До кінця наступного року хочемо освятити престіл і звершити традиційне освячення церкви.
В суботу планується піша проща зі Львова до Глинян? Звідки виникла така ініціатива і хто може долучитися?
З погодження Митрополита Ігоря ми прийняли рішення, що святкування у Глинянах, надане папою Пієм ХІ, для зручності паломників перенести на неділю після свята.
Таким чином плануємо, щоб Неділя після Воздвиження була неділею Глинянської Чудотворної ікони, де вірні отримують відпуст. З нагоди відпусту напередодні традиційно відбуваємо прощу та нічні чування. Загалом маємо двічі такі святкування з прощею і чуваннями: у Неділю після Різдва Івана Хрестителя і у Неділю після Воздвиження. Піша проща звершується з церкви Покрови Пресвятої Богородиці до Глинян, а продовжується молитовними чування і завершується Архиєрейською Літургією і відпустом.
Участь взяти можуть усі бажаючі?
Так, звичайно, ласкаво всіх запрошуємо.
Крім того, що останні 3 роки церква була на реставрації, як загалом виглядає молитовне і паломницьке життя у Глинянах? Адже люди мали доступ до ікони тут у церкві св. Миколая? З якими найбільше проханнями сюди приїжджають люди? Що шукають саме у Глинянах?
Загалом людина завжди потребує сакрального резонансу з Богом. Дуже часто люди приїжджають з особливими потребами, з потребою вирішення проблем зі здоров’ям чи перебувають в особливих обставинах життя.
Я переконаний, що найбільша потреба людей – це відчути присутність Бога. Важливо, щоб людину зустрів розуміючий священник, налаштований її вислухати, почути і допомогти. Ми зі священниками для цього стараємося дуже багато працювати.
Особисто запрошуємо людей приїжджати до Глинян, молитися, віднаходити тут свій простір зустрічі з Богом. Проте я переконаний, що дуже сильно запрошувати немає потреби, бо всі, хто має потребу і бажання, знайдуть час і можливість, щоб приїхати. Від себе стараємося максимально створити комфортну атмосферу, щоб людям було зручно приїхати і щоб вони відчували, що на них тут чекають. Що тут людина може приступити до Сповіді, прийняти Святі Тайни, а також, окрім духовного збагачення, збагатитися культурно.
Адже культура тут дуже цікава. Недавно відкрився музей глинянського килиму, який славиться своєю унікальністю. Унікально, що історія храму і килимів дуже тісно пов’язана. Завдяки тому, що храм у радянський час функціонував як краєзнавчий музей килимарства, він зберігся до наших днів. Загалом перша фабрика виготовлення килимів у Глинянах була організована отцем Филимоном Решитиловичем, який був греко-католицьким священником. Всі розписи церкви Миколая містять зображення орнаменту глинянських килимів. Зараз триває етап включення глинянського килиму у всесвітню спадщину ЮНЕСКО. Ми в цьому їм сприяємо чим можемо і сподіваємося, що нам також вдасться включити наш храм Успіння, як пам’ятку, у спадщину ЮНЕСКО.
Отче, на Вашу думку, яка місія Глинян?
Колись один з дослідників церкви пан Олег Петрук звернув увагу, що глинянське чудо сталося напередодні складного випробуваннями українського народу, а саме напередодні радянської окупації під час якої мільйони людей були виселені і вбиті. Пізніше почалася німецька окупація, війна, тривав процес нищення духовності і культури українців як народу. На його переконання, відновлення ікони у Глинянах у 1936 р. було певною мірою духовною підтримкою для людей перед дуже складними випробуваннями і давало їм сили пройти складний шлях.
Я з ним погоджуюся, що це справді так і є. Місія Глинян – це підтримка людини у складному, переломному етапі її життя, є точкою біфрукації, за якої починається нова динаміка життя у присутності Бога: хтось прийняв проблеми, як лікарство для духовного зросту, а для когось зустріч з Богом у Глинянах є також дотиком Божого милосердя до фізичного тіла, людина стає здоровою, відчуває Бога дуже близько.
Зараз також час війни, чимало в Україні є зранених війною чоловіків, дітей, вдів. Більше того світова пандемія коронавірусу усіх нас переламала і заставила шукати нові способи життя. Як Глянини можуть допомогти людем зараз у таких сучасних обставинах?
Глиняни були, є і будуть місцем духовної підтримки. Без сумніву, війна торкає кожного, навіть якщо хтось обсервується і живе своїм життям, то це тільки дочасно. На моє переконання, Глиняни справді є місцем, в якому люди могли б відчути Божу присутність, яка зцілює. Людське життя – це велика таємниця. Кожен з нас має свій терновий шлях, свій хрест. Його гідно пройти є дуже важливо. Для цього необхідно відчувати Божу присутність, Божий сенс і зміст у всьому тому, що ми переживаємо. У Глинянах людина може відірватися від щоденних клопотів та проблем. Відчути Божу присутність, усвідомити, що наше життя має сакральний вимір і окрім щоденних клопотів та турбот є Божий промисел, який людину очищає через різного роду терпіння і хвороби.
На мою думку, через війну формується нова нація. Однозначно цей процес триває. Видно, що окрім болю і страждання цей процес є животворящим. Люди починають розуміти, що крім їхніх власних інтересів є поняття спільного блага. Це так, як в стосунках між чоловіком і жінкою – можуть бути щасливими двоє або ніхто.
Отче, поділіться, будь ласка, з вірними нашої Архиєпархії, які маєте плани на розвиток Глинян на найближчий час?
Впродовж наступного року, до моменту остаточного освячення церкви, хочемо підготувати Глиняни, щоб вони стали Всеукраїнським паломницьким центром. Для цього працюємо в літургійному плані: триває процес благословення літургійного дня Глинянської чудотворної ікони. Також ведемо мову про створення належної інфраструктури: доріг, парковок, освітлення, знаків, а також інших елементів, які дали б можливість у належний спосіб відбути тут масові молитовні заходи.
Плануємо відкрити новий сайт, який буде більш глобальним. А також маємо у планах співпрацю з іншими туристичниими та музейними закладами у питаннях організації паломницько-туристичного маршуту до Глинян. Фактично наша Церква є одночасно релігійною установою і пам’яткою, оскільки вона є пам’яткою архітектури національного значення. До нас приїжджають не тільки паломники, але також і просто туристи. Розвиток такого паломництва туризму до сакральних споруд є дуже на часі. Це унікальне поєднання: духовного і сакрального.
На завершення нашої розмови поділіться, будь ласка: на Вашу думку Глиняни як відпустовий центр Львівської Архиєпархії яке місце вже займає і яке ще може зайняти у житті Львівської Архиєпархії?
На наступний рік ми плануємо вже підготувати місце для належного паломництва спільно з місцевою владою. Глиняни можуть бути для Архиєпархії місцем, в якому можна проводити нічні чування, паломництва, звершувати молитовні заходи.
Це місце, в якому людина відчуває, що вона є подорожуюча у цьому житті, оскільки ми лише на шляху до нашої справжньої домівки, яка звершується у житті з Богом.
Глиняни є місцем зміни звичного контексту для того, щоб відчути сакральне і Божественне, і після цього дотик Божественного передавати і розвивати у себе на парафії. Бо якщо людині по-справжньому вдалося почути Бога, то вона, зростаючи духовно, здатна значно більше користі принести для своєї парафії. В певній мірі – це лічниця, в якій люди зціляються і повертаються з неї, щоб далі творити і віддавати частину себе для служіння іншим.
Ласкаво запрошую усіх на паломництво і зі своєї сторони і наших отців у Глинянах запевняю, що ми в максимальний спосіб готові послужити кожному паломнику, на кожного тут чекають.
Щиро дякую Вам за розмову!
Розмовляла Христина Потерейко для пресслужби Курії Львівської Архиєпархії
