1Тм 6,17-21;
Лк 18,31-34.
У нашому народі сьогодні надзвичайний день! Майже усі люблять святого Миколая, навіть ті, які про його особу мало знають, – але дарунки, вчинені у його ім’я, роблять неймовірний переворот у серці людини! Чому? Тому, що подарунки подані щиро, з великою радістю та відкритістю серця, пригадують, що добро можна й потрібно чинити. Усі люблять подарунки, навіть найменшого рівня, але у день святого Миколая кожен подарунок має символічне значення: чинити добре ближнім, не очікуючи на те, щоб тобі відплатили тим же! Бо усі, хто приймає подарунки, оцінюють не так матеріальний дар, як прихильну духовну любов, гідне відношення до ближнього та сердечну щирість. Хай даруночок буде малий, однак він виражає увагу до особи, показує, що інша людина комусь не байдужа, що вона вартує багато, бо вона – Боже створіння! Це свято надихає людей бути добрими, милосердними, бачити інших в потребі, не проходити обіч осіб, які знаходяться у трудній життєвій ситуації… Добре, коли хтось у цей день поєднається з ближнім, з яким неприхильно живеться, уникають себе взаємно – а ось добрі вчинки святого Миколая надихнули подивитися на життя по-іншому. Від щирого вчинення добра людина уподібнюється до Господа, як про це сповістив сам Ісус Христос: «Таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт 5,45). Господь любить грішників і праведних, любімо й ми усіх, теж і ворогів! Чинімо добрі діла, діла милосердя, діла любові, бо вони повертаються завжди Господнім благословенням! Ніхто із людей не є великим праведником, кожна, навіть добра, людина може вчинити гірку дію, образити Бога. Добре робить така людина, яка кожного дня звертається добром до своїх ближніх: фізично допомагає, дає милостиню, когось наставляє на гідний шлях життя, добре порадить, сумного потішить тощо. У свій час пророк Даниїл порадив царю Навуходоносору: «… спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи – милосердям до бідних; може, й продовжиться твій спокій-благополуччя» (Дан 4,24). У книзі Діянь Апостольських згадується про ученицю Дорку (Сарну) з Яффи, яка «… була повна добрих діл та милостині, що чинила» (Ді 9,36). Святе Писання схвалює добрі милосердні діла, які чинила особа – мабуть, не споглядала на обличчя ближніх, лиш стояла духом перед обличчям Бога. У книзі Второзаконня знаходимо слова, які пророк Мойсей говорив своєму народові: «Бо Господь, Бог ваш … Бог великий, могутній і страшний, що не зважає на особу й не бере дарунків, що творить суд сироті й удовиці та милує чужинця, даючи йому хліб і одежу» (Втор 10,17-18). Господь справедливо оцінює дію кожної людини, Йому нічого не потрібно від народу – навпаки, Він піклується про кожну людину, прощає й милосердиться, любить і благословляє.
Свята Церква представляє нам історичну постать святого Миколая, як дуже милосердну особу, яка не мала прив’язання до земного добра, до грошей, багатства, жодних матеріальних речей. Господь вибрав його, ніби світильника у світі, який світить особливим світлом доброти, любові, милостині та милосердя. Він народився у християнській родині, в другій половині третього століття, у старинній Ликії, точної дати народження не відомо. На його виховання великий вплив мав єпископ Миколай, що згодом посвятив святого на священника. Батьки святого Миколая були досить заможними й залишили йому значну спадщину, яку він не затримав, лиш роздав убогим. Певним особам таємно підкидав золото – як згадано в його життєписі, одному бідному батькові, який мав трьох дочок. Згодом цей батько, маючи кошти, міг видати своїх дочок заміж. (Мабуть, від того й у нас завівся звичай таємничо підкладати даруночки?!) Він допомагав усім убогим, які зверталися до нього за допомогою. Про святого Миколая церковні письменники розповідають, що він одного разу був на кораблі, який направлявся у Єрусалим. Була гарна погода, але святий сповіщав про бурю. Так і сталося: захмарилося небо, повіяв сильний вітер, піднялися високі хвилі. Кораблю загрожувала небезпека втонути. Моряки були у розпачі, присутні на кораблі з тривогою очікували кінця. Святий Миколай вдався молитвою до Господа, був вислуханий і буря втихла. Корабель щасливо причалив до берега у відповідному порту. Багато різних чудес приписано Миколаєві під час його життя, а ще більше їх довершувалося після відходу його душі у вічність. Святий допомагав усім, хто звертався до нього з великою надією у молитві. А це були подорожні у небезпеці на суші й на морі, убогі, голодні, хворі, несправедливо засуджені – і багато іншого добра довершилося за заступництвом святого чудотворця Миколая. Набожність до святого Миколая швидко поширювалася: пропонувалися молитви, акафісти, різного роду молитовні служіння, будувалися храми на його честь… Мощі святого чудотворця Миколая спочивають у храмі міста Барі в Італії. Багато паломників прибувають до цього храму, щоб помолитися біля святих мощей та просити помочі у святого. Зі східних Церков лише наша Церква прийняла свято перенесення мощей святого Миколая, бо це відбулося в 1087 році, коли Царгород розірвав зв’язок із Римом. Цю пам’ять перенесення мощей з Мир до Барі установив на Русі митрополит Єфрем (1080-1096). А це означає, що наша Церква тримала зв’язок з Римом, незважаючи на розкол в Царгороді. Молімося до святого Миколая, щоб у нашій країні запанував мир, а народ жив у злагоді та порозумінні, щоб зростала віра в Бога, щоб припинилися чвари та провокації. Святий отче Миколаю, великий святителю й чудотворче, заступайся перед Богом за наш народ, виблагай нам миру та спокою! Пресвята Богородице, рятуй нас!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
19 грудня 2019 р. Б., храм святого Миколая, м. Глиняни
