Через свою посвяту людина не пригадує Богові, що йде за ним, бо Він це знає і пам’ятає. Ми пригадуємо собі про наше служіння. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра та Павла у празник Успення св. Анни. У цей день Архиєрей звершив священниче рукоположення Нестора Кизика.
«Бог має свій план, важливо, щоб людина вміла цей Божий план прийняти та впустити у власне життя»
«Сьогодні звершуємо празник Успіння св. Анни. На перший погляд, може бути дивним святкувати день смерті якоїсь особи. Як радіти, коли, навпаки, люди оплакують померлих. Ми, християни, здебільшого святкуємо празники святих якраз в день їхньої смерті, яка є народженням для неба і вічної радості», – зазначив на початку проповіді Архиєрей.
Проповідник пояснив, що для праведних людей смерть втрачає свій сенс, їм притаманне успіння, тобто перехід неба. «Сьогодні споглядаємо на святу Анну, особливо на праведний кінець її земного життя, яке відображає постійну готовність до прийняття Божої волі та перебування на стежках віри», – підкреслив він.
За його словами подружжя Йоакима і Анни було забезпечене матеріально, на перший погляд можна сказати, їм нічого не бракувало. Але були бездітні, а роки втікали. Бездітність вважалася тоді суспільною трагедією. Але Бог має свій план, важливо, щоб людина вміла цей Божий план прийняти та впустити у власне життя. Бог змінює для цього також закони природи, навіть фізіологічні норми чи стандарти.
«Тексти богослужінь празника називають Анну богомудрою, вона носила в своєму лоні родительку життя, чисту Богоматір. Зродивши небесну браму, Анна у славі вступила до небесної оселі та втішається нині божественною славою», – сказав єпископ-помічник.
«Ми станемо сьогодні учасниками події священничого рукоположення»
«На праведне життя св. Анни вдивляється сьогодні диякон Нестор, який очікує на священиче рукоположення. Ми станемо сьогодні учасниками цієї події», – наголосив владика Володимир.
На його переконання, через свою посвяту людина не пригадує Богові, що йде за ним, бо Він це знає і пам’ятає. Ми пригадуємо собі про наше служіння. Служіння не обмежене часом, актуальне також в ХХІ столітті, це істота нашого життя. Бог покликав нас до цього служіння, ми цього самі не можемо придумати, хоча свідомо на це погоджуємося. Але Бог з своєї сторони дає ласку на цю дорогу. Рано чи пізно земне життя людини наближається до завершення.
«Заінвестуймо ціле наше життя в добру справу»
Сьогодні, – зауважує проповідник, – говориться багато про правильні інвестиції, численні менеджери працюють над цим.
«Заінвестуймо ціле наше життя в добру справу. Стараймося прожити так, щоб не помирати, а уснути. Св. Анна подає для цього чудовий приклад. Водночас вона готова бути нам надійною покровителькою та заступницею!» – наголосив на завершення Преосвященний Володимир.
