Кров мучеників, ісповідників зросила нашу землю і з неї виросли квіти сьогодення, тобто ми. Тому сьогодні це є також і наше свято. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі Всіх святих українського народу, у четверту неділю після Зіслання Святого Духа, у день храмового празника. Архиєрею спів служило духовенство Львівської Архиєпархії.
Людина є коронуванням Божого створіння
«Чи хтось сьогодні святкує іменини?», – запитав на початку проповіді Архиєрей, зазначивши, що кожен з нас є щонайменше в дорозі до святості.
«Вітаю всіх вас у розпалі літа, коли все у природі цвіте або вже готується принести плоди. Тоді людина усвідомлює, наскільки вона є обдарована. А Як ми християни є щедро обдаровані! Але чи ми ці дари приймаємо? Бо подарунок можна прийняти або відкинути, його не можна вимагати або купити, бо тоді він тратить свою суть», – сказав проповідник..
«Людина є коронуванням Божого створіння, отримала велику гідність. Але людина не повинна ставати на місце Бога, творити свою мораль, нові закони, які противляться Богові і його волі. Бо тоді буде хаос. Щаслива людина, яка живе вірою в Бога», – переконаний він.
Проповідник звернув увагу, що до плекання особистої віри закликає нас сьогоднішнє євангельське слово на прикладі сотника, який був язичником, поганином. «Коли поганська релігія не змогла заспокоїти духовних прагнень людей, тоді вони з великою повагою і подивом дивляться на віру ізраїльського народу. Вони приймають цю віру у власне життя. Такі люди засядуть в Царстві Небеснім разом з Авраамом, Ісааком і Яковом. Ісус каже, що багато буде таких зі Сходу і Заходу», – підкреслив єпископ-помічник.
Липень згідно літургійного календаря можна назвати місяцем українських святих
Сьогодні лине наш погляд, – зазначає Архиєрей, – на Схід Європи, на землю України. Ми святкуємо у четверту неділю після Зіслання Святого Духа пам’ять Всіх святих українського народу, всіх знаних і незнаних. Вони такі нам рідні, адже жили на нашій землі, в наших родинах, ходили нашими стежками.
На його переконання, липень згідно літургійного календаря можна назвати місяцем українських святих.
«Це дає нам можливість поглянути на історію християнства, якою йшли ці праведні люди. Наш взір лине на святу княгиню Ольгу та святого Володимира Великого. Через хрещення Київської Русі наш народ отримав цей великий скарб християнської віри. Ми споглядаємо на Антонія Печерського, біля якого гуртувалися люди, які хотіли провадити досконале життя. Це було початком Києво-Печерської лаври. З Києва християнство поширювалося далі на Схід, Київ був і лишається великим культурно-просвітницьким центром. Особливу увагу звернімо сьогодні на ХХ століття, коли ріками лилася кров мучеників нашого народу. Це наші рідні святі, з наших міст і сіл», – пояснив проповідник.
За словами владики Володимира, сьогоднішня неділя присвячена тим, чиї імена та могили нам невідомі, які можливо і не удостоїлися спочити на рідній землі. Їхньою батьківщиною стали сибірські морози. «Ми надіємося, що вони знайшли місце в небі, в домі Отця. Про це, зрештою, запевняє Ісус Христос», – висловив сподівання Архиєрей і додав: «Не можна не згадати жертв геноцидів. За що були закатовані ці люди? Бо були українцями, жили на рідній землі. Кожна людина має право і повинна бути патріотом своєї землі, не шовіністом, а патріотом. Бо бідна ця людина, яка не має своєї ідентичності».
Як пригадав єпископ-помічник, Ісус теж належав до певного народу, заховував традиції, приписи. Саме це дало йому здатність полюбити інших людей і цілі народи. До цих народів він посилає апостолів та їхніх послідовників, щоб будили в людей життя віри.
Віра – це не магія чи пусті слова, це перебування в єдності з живим Богом.
«Кров мучеників, ісповідників зросила нашу землю і з неї виросли квіти сьогодення, тобто ми. Тому сьогодні це є також і наше свято. Це і є відповідь на питання, поставлене на початку проповіді», – підкреслив він.
«Що ж ми повинні просити у наших святих попередників?», – запитує Преосвященний Володимир і відповідає: «Щоб нами опікувалися. Можливо щоб оберігали нас від нас самих, бо людина може себе знищити. Переживаємо різні катаклізми, посухи чи повені. Думаємо, чому Бог таке допускає? А як господарює людина на цій землі? Бачимо нераціональне вирубування лісів, з річок робимо смітники… Створюємо інші екологічні катастрофи…»
Папа Франциск говорить: «Бог прощає завжди, людина прощає інколи, а природа не прощає ніколи».
Завершив свою проповідь Архиєрей словами сьогоднішнього тропаря: «Христославні князі і святителі,* преподобні і мученики,* і незламні ісповідники всіх часів християнської України,* моліть Христа Бога, щоб Він споглянув ласкавим оком на наш народ,* і дав йому ласку витривати у вірі,* і щоб спаслися душі богомольних вірних,* що вшановують священну вашу пам’ять».
