«Люблю тебе», – як важливо вміти це слово почути і мати відкриті очі, скеровувати погляд в напрямку великої перспективи, тобто Небесного Царства! На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі св. Василія Великого (Рясне – 1) у третю неділю по Зісланні Святого Духа.
«Чуємо в євангельському слові сьогоднішньої неділі фрагмент нагірної проповіді Ісуса Христа. Як неможливо є служити двом панам водночас, так неможливо в християнстві служити Богові, а водночас мати якусь альтернативу. Чи покланятися матеріальним речам, бо це і є божки. Бог створив світ з матеріальними речами та людину, довірив людині на цьому світі господарювати», – сказав на початку проповіді Архиєрей.
А відтак зауважив, що засоби до життя є необхідні, але, служачи Богові, також від Нього все отримуємо. Якщо шукати найперше Царства Небесного, то все інше додається. Гірше, коли людина себе ставить на місце Бога. Тоді є суцільний хаос.
Євангельське слово, – каже владика Володимир, – немовби нас запрошує вийти зі своїх домівок і піти на коротку прогулянку, щонайменше думкою. Важливо залишити все, що ми вдома не доробили, бо всього ніколи і не зробимо.
За його словами, ми часто є пригнічені, з похиленою головою. Тому Ісус скеровує наш погляд вгору, до неба, де літають птахи. Птахи є несені повітрям, на полях шукають поживу. Їх напевно не навантажує питання, а що будуть завтра їсти. Роблячи подальші кроки прогулянки, бачимо на полі чи галявині чудові квіти. Ніхто не ставить собі питанні, чи вони там потрібні. Добре, що вони є і милують наше око. В такий спосіб ми бачимо красу цього світу, незважаючи на речі чи моменти, які нам ускладнюють життя.
«Ми також усвідомлюємо, наскільки ми є цінні в Божих очах. Для Бога не є істотна наша професія, становище в суспільстві чи насиченість нашого робочого календаря. Ми тому для Нього цінні, бо є Його творіннями, а ще більше – ми є Божими дітьми. Незважаючи на великі життєві тягарі, ми є на Божій долоні легкі, як птахи в повітрі», – переконаний він.
«Якщо ми наші турботи будемо віддавати Богові, тоді будемо мати більше часу для інших людей, особливо пригнічених життєвими викликами. Як важливо вказати цим людям на нашого спільного Творця», – підкреслив єпископ.
І наголосив: «Важливо не відтерміновувати життя на завтра, а жити сьогодні. Сьогоднішня прогулянка в супроводі євангельського слова допомагає нам зрозуміти, чому ми є такі цінні. Тому що Бог Творець піклується про найменше своє створіння, а передусім про людину, зокрема, про мене».
Відтак проповідник прочитав легенду, яка, на його переконання, допоможе ще раз усвідомити цінність і особливість людини: «За деякий час Бог споглядав на те, що створив. Треба було дещо поправити. На березі ріки лежали чудові камінці: сірі, зелені, плямисті. А під землею каміння було стиснене і пригнічене. Бог порухав те підземне каміння – й у земній товщі з’явилися діаманти і смарагди. Це мільйони дорогоцінних скарбів, схованих у глибинах. Господь глянув на квіти – одні гарніші за інші. «А проте чогось їм таки бракує», – подумав Творець і торкнувся їх легким подихом. У квітів з’явився запах. На долоню Господа сіла сумна сіренька пташина. Бог щось їй прошептав і соловейко чудово заспівав. Потому Бог глянув на небо і воно зарум’яніло з радости. Так постав захід сонця. Що прошепотів Господь людині, аби вона стала людиною? Тоді, того далекого ранку, Він пошепки вимовив короткі слова: «Люблю тебе». Квіти далі цвітуть, пташки співають, сонце заходить, а людина постійно хоче по-новому чути слово «Люблю тебе».
«Як важливо вміти це слово почути і мати відкриті очі, скеровувати погляд в напрямку великої перспективи, тобто Небесного Царства!» – наголосив на завершення Преосвященний Володимир.
Під час Божественної Літургії від імені Архиєпископа та Митрополита Львівського Високопреосвященного Ігора владика Володимир нагородив митрополичими грамотами парафіян та доброчинців, які допомагають у розвитку парафії св. Василія Великого.
«З нагоди освячення храму св. Василія Великого дякуємо за вашу жертовність та добродійність, якими ви спричиняєтеся для добра і розвитку парафії святого Василія Великого, що у м. Львові, Шевченківського деканату! Ваша жертовність – це дорогоцінний дар для Христової Церкви та її вірних. Нехай Всемилосердний Господь щедро обдаровує вас і вашу родину здоров’ям та довгими, мирними літами! Хай своєю благодаттю дає наснагу для здійснення Його волі на нашій українській землі! Благословення Господнє на Вас!», – мовиться у тексті митрополичої грамоти.
Після Архиєрейської Літургії відбулося освячення хреста на подвір’ї храму. Так завершилися кількаденні місії, які на парафії св. Василія Великого провадили ієромонахи Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. На завершення місій ієрм. Михайло (Іваняк) ЗНІ звернув увагу вірних на те, що дуже важливо у тіні хреста шукати свій діалог. Цей хрест також запрошує до діалогу.
«Стоячи під хрестом, ми будемо як мати і син, як ті, хто є улюблені Богом. Залишайтеся улюбленими Богом! Нехай Господь кріпить цим хрестом ваше християнське життя», – побажав на завершення ієромонах-місіонер.
