Владика Володимир: Нам важливо бути більше самарянами, ніж законовчителями

-
Post font size
+

22 листопада, у 25-ту неділю після Зіслання Святого Духа, у соборі Святого Юра у Львові єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир виголосив проповідь на основі євангельського уривка про доброго самарянина (Лк 10, 25–37).

У проповіді владика звернув увагу на те, що любов до Бога і ближнього має виявлятися у конкретних вчинках. Роздумуючи над притчею, він пояснив, чому важливо не залишатися байдужими до чужого болю, помічати потреби інших і бути готовими допомогти навіть незнайомій людині. Окремо єпископ зупинився на духовному значенні образу доброго самарянина, якого святоотцівська традиція пов’язує із самим Христом, та на ролі Церкви і Святих Таїнств у зціленні людини.

Нижче подаємо повний текст проповіді.

Любов до Бога і ближнього

У Святому Письмі лунає чимало запитань. Ісус також багато пояснює, якщо бачить щирість тих, хто питає. Він деякі речі пояснює в притчах. Вчитель цінує тих учнів, які прагнуть знань, щиро ставлять питання, а не провокують.

Євангельське слово сьогоднішньої неділі дає нам дві частини для роздумів. В обох випадках стоїть тема любові, яка пов’язана з відносинами. Зранення людини пов’язане з відносинами. Також і зцілюємося через відносини.

Ось законовчитель запитує Ісуса, випробовуючи: «Учителю, що мені робити, щоб осягнути вічне життя?» Тобто як треба жити, щоб осягнути щасливу вічність після біологічної смерті. Законовчитель не мусив ставити це питання, він мав би знати відповідь, бо в законі написано: «Люби Бога і ближнього!» Така коротка і проста, але дуже чітка вказівка. У даному випадку показана гармонія між Богом і людиною. Він добре все знає, але є різниця між знати і цим жити. Він далі питає Ісуса: «А хто мій ближній?» Тоді з уст Ісуса лунає розповідь, відома як притча про доброго самарянина, пропонуючи її слухачам чи читачам самим дати відповідь.

Хто є моїм ближнім?

У центрі уваги є потребуюча, покалічена людина, яку побили. Дорога з Єрусалиму до Єрихону була небезпечна, бо зилоти готувалися до війни проти римлян і шукали здобич. Цей чоловік міг стати жертвою. Якщо подивитися глибше, Єрусалим є місто Бога, туди скерований погляд надії всіх людей. Покидаючи мури Єрусалиму, людина тим самим покидає обійми Бога. Віддалення від Бога є певним процесом, людина прагне кудись втекти, думає, що в «Єрихоні» буде легше. Покидаючи Божу присутність, знаходимо собі якусь альтернативу чи навіть узалежнення. Бо людина в своїй істоті є релігійна.

По цій дорозі йшов старозавітний священик і не звернув увагу на побиту людину. Можливо, боявся, що той чоловік помре в його руках, тоді треба відбути обряд очищення, інакше не можна виконувати культ у святині. Також байдуже поставився левіт. Але закон без вчинків є мертвий.

А чужинець-самарянин звернув увагу на потребуючу людину. Ісус докладно, послідовно розповідає його дії. Через нього закон стає життєдайним, уможливлює життя людині. Ці двоє людей не зналися перед тим, тим паче юдеї ворогували з самарянами століттями.

Відчутний певний контраст думання, який впливає на дії: якщо священик і левіт думали, що буде з ними, якщо ввійдуть у контакт із цією жертвою, то милосердний самарянин думав, що буде з тією побитою людиною, якщо він не допоможе, залишить її.

Милосердя в конкретних вчинках

Самарянин проявляє дуже широкий діапазон дій, які виражені в дієсловах: побачив, змилосердився, приступив, перев’язав рани, полив олією та вином, посадив на скотину, привів до заїзду, доглядав його, вийняв два динарії, дав господарю, просив доглядати його, пообіцяв повернути всі витрати, коли вернеться. Це цілий ланцюг.

Побачити означає дивитися очима Ісуса Христа, відчути рани на собі. Бог завжди бачить те добро, яке є в нас. Він прагне це добро зберегти, прощаючи недоліки, гріхи.

Біль потребує дотику. На війні дотикають поранених, піклуються про загиблих. Скільки добра роблять також волонтери, просто так, без жодних зобов’язань чи посадових інструкцій.

Якщо ми щиро та ревно служимо, то Ісус Христос залишається нашим боржником. Він все віддасть, коли повернеться. У Символі віри молимося: «Він вдруге прийде судити живих і мертвих». Жодна інвестиція в служіння Богові та ближньому не буде змарнована.

На перший погляд, ближній – це той, хто біля мене, кого добре знаю… Це можуть бути рідні, сусіди чи співробітники. Але мій ближній також той, кого я вперше зустрів у житті, може навіть випадково.

Напевно, в житті людини нема такого дня, коли б не мала можливості вчинити милосердя. Хоча можемо думати, що ця чи інша людина недостойна чи не заслуговує на це милосердя. Але ми також не завжди заслуговуємо на Боже милосердя, але стаємо Його адресатами. Важливо бути нам більш самарянами, ніж законовчителями.

Христос – добрий самарянин для людства

Святоотцівська традиція вбачає в особі самарянина самого Ісуса, Який приходить на допомогу побитому, покаліченому гріхом людству. Христос робить це через Святі Таїнства: Він обробляє рани вином, що може бути нав’язанням до Євхаристії, яка дарує життя; Він намащує тіло олією, відсилання до Єлеопомазання, через яке людині дарується цілюща Божа благодать; Він відвозить врешті постраждалого до заїзду, тобто до Церкви, яка опікується ним. У Церкві є життєдайна сила.

Але замало лише пам’ятати, ще важливіше так жити!

Останні новини

Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Божественну Літургію у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селі Сокільники. Після...
22 листопада, у 25-ту неділю після Зіслання Святого Духа, у соборі Святого Юра у Львові єпископ-помічник Львівської архиєпархії...
21 листопада, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир виголосив проповідь у храмі...
У Малечковичах парафіяни храму Введення Пресвятої Богородиці відзначили храмовий празник. Архиєрейську Божественну Літургію звершив Архиєпископ і Митрополит Львівський...
Упродовж Різдвяного посту в Архикатедральному соборі Святого Юрія у Львові виставлено для почитання Вифлеємську ікону Пресвятої Богородиці. Щодня...