Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Архикатедральному Соборі Святого Юрія.
Проповідь підготував отець-доктор Іван Гобела, а виголосив — отець Любомир Миколишин.
Звертаючи до вірних, священник зазначив:
— Слово Боже, яке ми щойно почули із Євангелія від Св. Ап. І Євангелиста Луки (5: 27-32) розповідає нам про покликання митаря Леві (також відомого як Матей) та бенкет із грішниками, кидаючи виклик моралізаторському осуду. Слухаючи сьогоднішнє Слово Боже, яким Церква живить нас перше, ніж прийняти самого Господа Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії, Господь у своєму Слові, відкриває для нас такі важливі моменти, які нам вартує через духовні очі і вуха відкрити наш зір і слух.
Найперше, – сам Бог звертає свій погляд на Леві і кличе його. Господь Ісус бачить Леві, який сидить на митниці — збирача податків, якого народ вважав зрадником і нечистим — і каже йому: «Іди за Мною!». Він не судить його минуле, а бачить його гідність і можливість розпочати нове життя. Покликаний і новонавернений Леві дає радикальну відповідь миттєво! Він «залишив усе, встав і пішов за Ним».
Відсторонення від свого майна та старого способу життя є його кардинальною миттєвою переміною. Але, Леві не бажає сам любуватися в своєму покликаннні. Радість переміни серця і способу життя він хоче розділити з іншими, тому влаштовує великий «бенкет розділення» у своєму домі, тим самим, відкриваючи двері для інших митарів та грішників. Навернення одразу виражається у святкуванні та єднанні з усіма, які прагнуть жити з Богом. Однак, недалекоглядна, людська і помилкова логіка фарисеїв та книжників, викликає хвилю обурення і протестів перед учнями, чому це Христос їсть із людьми, яких вважають нечистими і грішними?! І тут же, Господь показує свою Божественну логіку любові, кардинально іншу, ніж її має людина, бо, там де, людське проявляється у гордості, заперечуючи право на навернення і покаяння для іншої людини, сам Бог виступає найвищим арбітром для грішника, тому Христос відповідає вирішальною фразою: «Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов кликати не праведних, а грішників до покаяння».
Сьогоднішнє Слово Боже вчить нас, що Господь першим виходить назустріч до нас з вами, бачить нас і кличе по імені. Навернення народжується не з бездоганних зусиль людини, яка інколи може помилково вважати себе бездоганною, а з моменту, коли її торкається Божественна благодать. Христос перевертає тогочасну релігійну логіку. Хто вважає себе праведним і виключає інших, той сам позбавляє себе Божої благодаті; хто ж визнає свої рани та вразливість, той довіряє себе «Лікарю душ і тіл».
Спільна трапеза у Священному Писанні означає створення єдності та прийняття. Христос не виправдовує гріх, але лікує його перебуваючи за столом під час бенкету із грішником, щоб повернути йому надію та гідність, які можна віднайти лише в Єдиному Бозі!
Достойні катехити, які сьогодні зібрались на молитву у цьому Соборі Св. Юрія, щоб отримати благословення нашого правлячого єпископа Митрополита Ігоря, на Ваше катехитичне служіння. Як по особливому це Слово Боже сьогодні звучить у наших вухах! Ми з Вами уподібнюємося до покликаного Леві, який своїм «так» ствердно відповідає і йде за Господом. Оце Христове «Іди за мною!», стає сьогодні усім нам покликом до того, щоб слідувати Тóму Єдиному, Хто відкриває розум і серце на Його діяння і волю в християнському житті.
Памʼятаймо, що завдання і місія катехита є правильно інтерпретувати Слово Боже, в автентичній Євангельській і Святоотцівській традиції Церкви. А це означає, що ніхто з нас чи то священник, чи то катехит не може пояснювати Слово Боже на свій лад, чи як йому чи їй є довподоби, не може діяти сам від себе, лише з видимого благословення Єпископа. Таким чином у Церкві передається автентичне передання Слова Божого. Тут бажаю звернути нашу увагу на Післясинодальне Апостольське повчання «VERBUM DOMINI – Слово Господнє»
уже блаженної памʼяті великого Богослова, найбільшого мислителя останніх часів Папи
ВЕНЕДИКТА XVI. У цьому Апостольському повчанні Венедикт XVI, звертаючись до катехитів так навчає: «Кожен катехит має стати учнями з Емаусу, які подорожують з Христом. Ця зустріч представляє собою модель катехизації, зосередженої на “поясненні Писання”, яке тільки єдиний Христос, силою і благодаттю Духа Святого, може дати (пор. Лк. 24, 27-28), показуючи в собі самому їх сповнення…. Катехит має вміти навчитися відроджувати надію для зраненого людства (як особливо це гостро звучить сьогодні в Україні позначеній війною московського агресора проти нашої Батьківщини), Надії Божою, яка не засоромить, яка навчає Апостол Павло, надії, яка сильніша за будь-яку поразку, що робить учнів Христа переконаними та надійними свідками Воскреслого Спасителя» (Післясинодальне Апостольське повчання VERBUM DOMINI Святішого Отця Венедикта XVI. Львів, «Свічадо» 2011, с. 115). Далі продовжує Вселенський Архиерей Венедикт XVI, кажучи: «Бажаю підкреслити, що катехизація “повинна бути напоєна та просякнута біблійними і євангельським мисленням, духом і світоглядом через докладний “контакт” із тими ж текстами, однак треба памʼятати, що катехизація ставатиме все багатшою й ефективнішою, коли тексти читатимуть більше розумом і серцем Церкви і коли надихатимуться більше роздумами і двотисячолітнім життям та переданням самої Церкви. Слід заохочувати, отже, ознайомлення з постатями із Священного Писання, подіями та основними висловлюваннями Священного тексту; цьому також може сприяти розсудливе запамʼятовування деяких уривків із Святого Письма, які в особливий спосіб виражають християнські Таїнства» (Післясинодальне Апостольське повчання VERBUM DOMINI Святішого Отця Венедикта XVI, с. 115-116).
Нехай Господь, який перемінює серця і направляє на шлях істинний кожного, хто визнає Його Господом і Спасителем, скріпить у всіх нас бажання бути Його свідками аж по край землі (пор. Ді 1:8). Пресвята Богородице, Ти, що стала Тією першою, яка повірила Слову Господньому і прийняла Його в своє лоно, вчини так, щоб силою і діянням Духа Святого, ми навчилися слухати Боже Слово, ним живитися і його передавати майбутнім поколінням, свідчачи Триєдиного Бога Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Ієр. Др. Іван Гобела
