У селі Передвірʼя на Яворівщині відбулася важлива подія для місцевих мешканців — Архиєпископ і Митрополит Ігор освятив храм Зачаття святого Івана Хрестителя та новий престол.
Під час проповіді владика Ігор говорив про те, що храм, який постав завдяки спільній праці багатьох людей, відтепер стане місцем постійної присутності Ісуса Христа.
— Святий апостол Павло пригадував галатам про синів Авраама: один на ім’я Ізмаїл від Агар, рабині дружини Авраама, Сари (пор. Бут 16,15); інший – Ісаак від Сари ( пор. Бут 21,2-3). На основі народжених синів у Авраама, апостол переконує, що ми діти вільної, звільнені від духовного рабства, яким володіє демон. Ми визволені Ісусом Христом, нашим Спасителем, який з любові до людського роду, з любові до кожної людини помер на хресті, щоб звільнити нас від знущання диявола. Так, диявол нападає на нас, але ми маємо можливість і силу в Христі Ісусі, щоб його проганяти й перемагати. Тут потрібно пам’ятати, що сила боротися з демоном не у нас самих, але в Господі, якого призиваємо на допомогу й він проганяє злого духа. Пам’ятаймо про те, щоб бути постійно вдячними нашому Небесному Батькові!
Сьогодні невелике церковне свято: зачаття святого славного пророка Івана Предтечі святою Єлизаветою. У прочитаному тексті святий апостол Лука описав про діалог небесного ангела із священником Захарією. Захарій та його дружина Єлизавета були праведними особами, які щиро виконували Заповіді Божі. Правда, у них не було дитини, за що вони молили Господа, але не прийшов на те час, бо Господь має свої плани. Це були особи уже старшого віку і по людських судженнях такі не народжують дітей, але Бог вирішив інакше. Священник Захарія одного разу кадив у храмі за своєю чергою і, коли увійшов до Господнього храму, йому з’явився ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника. Люди молилися знадвору. Захарія злякався, але почув лагідні слова ангела, який промовляв до нього: «… твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім’я Іван» (Лк 1,13). Мова ангела не була коротка, бо він характеризував яким буде Іван: не питиме вина, наповниться Святим Духом, багатьох наверне до Бога й ще інші завдання доручить йому Господь. Священник повірив, що це – ангел, але не повірив у його слова, які почув про народження дитини та завдання Івана. Захарія оправдовувався, що він уже старий та дружина в такому віці, у якому жінки не народжують дітей. В цьому випадку Захарія покладався на себе, на свій вік та досвід, і не довіряв Богові. Забажав від ангела знаку, щоб повірити й ангел сказав йому, що замовкне, оніміє аж до народження дитини. Люди очікували священника, який забарився в храмі зі своїм кадінням, коли ж він появився, зрозуміли, що мав видіння, бо не міг говорити, лиш знаками відповідав на їхні питання. Коли Захарія повернувся додому після днів служби, його дружина зачала в утробі й таїлася п’ять місяців – з одного боку раділа, бо Господь зняв ганьбу з неї, як неплідної; з іншого – їй було ніяково, бо була особою старшого віку. Коли народився Іван, священник Захарія, його батько, не відразу заговорив, промовив, лиш, тоді слова, коли прийшли восьмого дня у святиню обрізати дитятко. Спочатку Захарія попросив дощечку й написав на ній слова: «… Його ім’я – Іван. І всі дивувалися. У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога» (Лк 1,63-64). Господь наложив покуту німоти на священника Захарію, тому що він не бажав повірити божому ангелові. Бог усунув покуту тоді, коли Захарія прибув до святині, щоб взяти участь в обрізанні його дитяти, Івана. Господа слід слухати та довіряти йому, бо він може усе, що забажає і людські пересуди чи здогади ніколи не завадять задуму Господньому. Священник Захарія уже втратив надію на народження дитини, а воля Бога була іншою, якій ніхто й ніщо не перешкодило. Богові необхідно довіряти завжди, бо він глядить на людину не лише з дочасної перспективи, але Небесний Батько знає вічність кожної людини.
Сьогодні ми посвятили храм Зачаття Святого Івана Хрестителя у вашому селі й невідомо, як думала кожна віруюча людина про його будівництво. Можливо, були й такі, хто сумнівалися й не вірили, що він постане, а храм стоїть уже посвячений, в якому перебуває Ісус Христос день й ніч. Старайтеся пам’ятати про Господа, який не забуває про кожну людину, піклується нею та підтримує її при житті. Звичайно, не можете будь-коли зайти у храм на протязі дня, але прилинути думкою до Ісуса, який самітний перебуває у святині, можливо кожній людині в усякій миті. Старайтеся не тільки перехреститися, проходячи біля храму чи зняти шапку з голови, але думкою привітайте Ісуса. Скажіть йому, що любите його, дякуйте за його добродійства, за прожитий день чи минулу ніч, перепросіть за вчинені помилки свої та ближніх, й просіть благословення на майбутнє життя. Такі думки, таке моління чиніть кожного дня і то кілька разів на день, бо це миле й бажане Господу. Такий спосіб нашої пам’яті про Господа, приближає нас, щоб почути у свій час від Небесного Батька слова нагороди: «… Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана» (Мт 25,23). Кожен прожитий день зближує нас до Господа й краще про нього думати, як не пам’ятати…
Ми вдячні священнику Володимиру, митрату Шидловському, який довіряв Богові й вірив у вас, вірних села Передвір’я, що храм народиться, постане і він стоїть. Усім велика вдячність, хто чим-небуть причинився до будівництва цього храму! Висловлюю вдячність місцевій владі та владі інших рівнів, які сприяли постанню цієї церкви! Дякую архітекторам, будівничим, вірним села, спонсорам, усім благодійникам, які жертвували свій гріш, щоб храм постав! Пам’ятаймо про ті душі, хто молиться з нами із небесних висот, які випередили нас до вічності. Підтримуйте чистоту та порядок у храмі, щоб не обтяжувати його нецерковними чи маловартісними речами. Жертвуйте гарні речі, порадьтеся із священником чого потрібно у храм і лиш тоді придбайте, коли маєте таке натхнення і добру волю! Хай Господь усіх вас благословить, а від нас залишаємо статую матері Божої, щоб ваші молитви до неї були ще щирішими та благороднішими. Благаймо пресвяту Богородицю, щоб вимолила у свого сина, Ісуса Христа, завершення війни в Україні.
