У Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього владика Володимир роздумував над євангельськими словами: «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною».
Проповідь прозвучала під час Божественної Літургії у храмі українського душпастирства святих Володимира і Ольги в Тіролі (Інсбрук, Австрія). Літургію очолив владика Петро (Лоза), єпископ Сокальсько-Жовківський.
У проповіді владика Володимир говорив про хрест і воскресіння, випробування, які людина не завжди може оминути, та про те, що у своїх труднощах ми не залишаємося самі. Окремо наголосив на свободі людини та її відповідальності за власний вибір, а також на спасінні душі як головній цілі людського життя.
Говорячи про теперішній час і майбутнє після війни, владика Володимир зазначив, що люди не можуть точно знати, якою буде політична та економічна ситуація, однак християнин покликаний дивитися на хрест «великодніми очима» і пам’ятати, що після Страсної П’ятниці приходить Великдень.
Хрест і воскресіння належать разом
Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього є одним з дванадцяти великих церковних свят. Вагомість цього свята навіть в тому, що маємо «Неділю перед Воздвиженням» та «Неділю після Воздвиження». Ми тим самим усвідомлюємо собі, що хрест і воскресіння належать разом. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю.
Сьогодні, в Неділю після Воздвиження, чуємо євангельське слово Марка. «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде за мною» , цей вислів сам в собі може мати на перший погляд суперечність в собі. Не знаю, чи хтось хоче добровільно шукати хрест, який є символом терпіння, смутку і смерті. З іншої сторони, не завжди виходить уникнути випробування.
Але ми не є самі на «хресній дорозі» нашого життя. Ми не йдемо самі, а крокуємо за Ісусом Христом. Він нас не лише запрошує, а ще більше, дає нам приклад, жертвує ціну свого життя. Коли приймаю хрест, то маю щось спільного з Ісусом. Ми труднощів не обминемо, але з Богом є легше їх нести.
«Коли хто хоче…»
Бог з великої любові до людини подарував їй вільність, якої ніколи не забере, навіть, якщо людина нею зловживає. Тому Ісус запрошує до своєї школи наслідування словами: «Коли хто хоче…». Тому дехто каже Богові: Я не хочу. Не втручайся в моє життя. Або думаємо в розпачі, що наша ситуація така безнадійна, що Бог не зможе нічого змінити. Тоді не дозволяємо Богові бути для нас Богом.
Євангельське слово наголошує на спасінні душі. Ми не знаємо, яка буде післявоєнна політична і економічна ситуація в нашій державі і світі. Цього ніхто з людей не може докладно передбачити, але є очевидним, що треба дбати про спасіння душі, яка буде жити вічно.
Дивитися на хрест великодніми очима
Сьогодні, в неділю по Воздвиженні Чесного Хреста, маємо великий шанс дивитися на хрест великодніми очима. Ми в черговий раз приймаємо в наше життя таку правду, що після Страсної П’ятниці завжди наступає Великдень. Бо ще не було в історії такого, щоб так не сталося. Так повинно бути не лише в церковному календарі. А як є в моєму житті?
Ісус дає оптимістичний прогноз, що біля Нього є присутні люди, які не зазнають смерті. Це напевно сучасники Ісуса, але також це учасники Його воскресіння. Це наше призначення і ціль життя. Тому важливо бути з Богом вже тут, на землі.
Якою буде моя вічність?
Скільки було в історії держав, імперій, спогади про які є лише в архівах. А Церква живе, незважаючи на стільки переслідувань, коли лилася кров мучеників та мучениць.
Жодна імперія, навіть наймогутніша, не змогла ліквідувати терпіння та смерті. Такі ідеології були короткозорі, безперспективні. Всіх чекає вічність, до якої прямуємо. Лише питання, якою вона буде для мене.
