Еф 5,9–19;
Мт 18,10-20.
Кожне свято, яке нам пропонує свята Церква, має за мету розбудити у нас любов до Бога й приблизити до Нього. Знаходимося у днях, коли наша Церква, її вірні святкують велике свято, знаменну пам’ятку: сходження Святого Духа на апостолів. Ісус Христос обіцяв своїм учням прихід Святого Духа: «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів 14,26). Спаситель велів після свого воскресіння очікувати приходу Святого Духа, і апостоли, зібрані на молитві, очікували Його. Вони не знали, як це відбудеться, але вірили словам Ісуса Христа й очікували сили з висоти. Учні Христові якось уявляли собі прихід Святого Духа, хоч здогадуємося, не у такий спосіб і не у такому вигляді, як Святий Дух зійшов на них та наповнив своїми дарами. Вони швидше очікували такого Його приходу, як Христос прибував до них після воскресіння: зачиненими дверима в людській постаті. Мали такий досвід, були освідомлені також ще іншою неочікуваною подією, коли Спаситель ішов з ними аж до Витанії й раптом став возноситися вгору перед їхніми очима. Наче повітряна куля, піднімався Ісус вверх, так, що вони захоплені та задивлені у небо стояли нерухомо, немов очікуючи ще чогось надзвичайного. А Ісуса уже не було видно, що аж біля учнів несподівано появилися два мужі в білих одежах й веліли їм не стояти, дивлячись, лише активно очікувати приходу з неба Святого Духа. Учням слід молитися, діяти, очікувати Божої допомоги, а не стояти на місці. Христова Церква, її вірні не можуть стояти на місці. Необхідно тим, хто впав під тягарем гріхів, підніматися, а хто знаходиться у Божій ласці – з більшою силою та відвагою практикувати побожне життя, одягатися силою Святого Духа, наповнюватися Його святими дарами.
Святий апостол Павло у листі до ефесян писав, щоби вірні поводилися як мудрі люди, а не як немудрі, бо дні лихі, час обмежений кожній людині, і слід чинити Господню волю. Необхідно втікати від життя у сп’янінні та розпусті, не віддаватися байдужості, а вголос і від серця проказувати псалми, жити, прославляючи Бога в наших серцях. Апостол строго звертається: «Прокинься, о сплячий, і встань з мертвих, а Христос освітить тебе!» (Еф 5,14). Встати з мертвих – означає піднятися з гріха через покаяння, надіючись на воскреслого Христа. Цей апостол народів пригадує, щоб не дати себе звести марними словами нечестивих людей. Він дораджує ставатися дітьми світла, Божими дітьми, уникати темряви гріха та шукати правди. Добре, коли вірні між собою говорять не лише про земські речі, але пам’ятають про вічність, готуються до неї не один-два рази в рік, а постійно готові явитися перед судом Христовим.
Недавно одна медсестра розповідала про відхід її знайомого лікаря до вічності. Запитала дружини, чи призивали священника, щоби сповідав хворого, зрештою, він нещодавно переніс операцію на рак. А лікар, який оперував, наголошував, що жити йому залишилося не більше року! Дружина виправдовувалася тим, що не бажала лякати чоловіка приходом священника, щоби хворий не думав про близьку смерть. І чому б не мав думати? Про смерть необхідно завжди думати, бо вона поруч нас! Уже довгі роки кожного дня приближається до людини, щоб забрати й переправити її духа у вічність. Потрібно часто сповідатися, оскаржувати себе перед Богом, який дав владу священникам відпускати гріхи (пор. Ів 20,23). Все одно кожна людина помре, навіть Ісус Христос як Боголюдина піддався смерті, щоби переконати усіх людей про воскресіння та вічне життя! Нікого не врятує думка про те, що помру пізніше. Кожна народжена людина помре. Христос посилав світло Святого Духа, щоби покликати священника і приготуватися до щасливої дороги у вічність, а домашні не відповіли позитивно на дію Святого Духа. Він пробував розбудити бажання виконати пропозицію, щоби покликати священика до хворого, але шанував людську волю, як діяла протилежного до Його натхнення!
Не потрібно купувати квитка чи витрачати грубі кошти на священника! Ні! Дуже легкий спосіб очистити свою душу перед Богом, каючись у гріхах – і священник іменем Господнім прощає. Звичайно, демон не радить людині сповідатися, він «добрий», нашіптує хворим та рідні, щоб обійтися без сповіді. І медсестра розповідала, що на похорон прибув духовий оркестр з музичного училища, на подвір’ї звучали прощально-сумні мелодії. Померлий лікар був теж добрим спеціалістом у лікуванні горла (ЛОР). Співаки та музиканти духових інструментів користали із його великого й добродушного досвіду лікування. Усе зовнішньо виглядало дуже добре, а найцікавіше – про душу, про її готовність переходу у вічність. Що сталося з нею? Таємниця, дай Господи, щоб той добрий лікар отримав спасіння душі!
І святий євангелист Матей, натхненний Святим Духом, пригадав вірним людям, щоб ніким не погорджувати, навіть дітьми чи немічними. Він вказав, що ангели усе бачать і що кожна людська особа дорога Господу, бо Він віддав своє життя за усіх людей на хресті. Нічого дорожчого не існує в світі понад безсмертну душу людини! Коли людині дорога одна втрачена вівця зі сотні, то Богові більш вартісна одна людська душа від усіх скарбів світу! Бо Пресвята Трійця покликала світ і людину до життя. «Тож сказав Бог: Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним…» (Бут 1,26). В ці святкові дні величаємо Пресвяту Трійцю, як джерело створення усього видимого й невидимого світу. Відомо, що є один Бог, але три Особи Божі: Отець, Син і Святий Дух. Для розуміння використаємо аналогію: «Отець – джерело, Син – струмок, Дух – вода. Одне лиш Джерело і для струмка, і для води; один лише Отець і для Сина, і для Духа, який – як вода, котра б’є з джерела й наповнює русло струмка» (Катехизм УГКЦ «Христос наша Пасха» стр. 44, вид. 2011). Прославляймо Пресвяту Трійцю, славімо й запрошуймо Святого Духа, щоб наповнював нас своїми дарами та успішно провадив святу Церкву дорогою спасіння! Хай пресвята Богородиця, наша небесна Мати, благословить нас на дорозі до вічного спасіння!
+ Ігор
Митрополит Львівський
21 червня 2021 р. Б., храм Пресвятої Трійці, м. Дрогобич
