Юда 1,1-10; Ів 14,21-24 (о. д-р Турконяк Р.), Монастирок 19.06.2026.
Святий апостол Юда, син Марії Клеопової, родички Богородиці, названий Тадеєм, що означає «той, який хвалить», написав свого листа знаному народові. Цим листом він звертався до вірних, підтримуючи їх у вірності Христові. Він бачив невірних осіб, які входили у громади, щоб віру в єдиного Бога обернути на розпусту та заперечення. Юда пригадував, що Господь вивів народ з єгипетської землі, з дому неволі, бажаючи, щоб вони були вільними дітьми триєдиного Бога. Ставив перед очі життя Сина Божого, вороги якого всякими хитрощами намагалися переконати вірний люд, що Він – не Бог і Його навчання не потрібно враховувати. Апостол згадував про міста Содому та Гомори, мешканців яких покарав Господь за мерзенне життя. Учень Христа вболівав за вірний люд, щоб не підлягали поганим навчанням, а триматися здорової науки Божого Сина. Апостол Юда згадав про тіло пророка Мойсея, за яке з дияволом сперечався архангел Михаїл. Але архангел відступив у тій суперечці, щоб суд над демоном залишити Господові. Апостол вказував, що вороги Христа стверджуючи хибні науки, гублять себе, наражаючись на небезпеку вічного осудження та покарання. Ці рядки з певних повчань, які приписані апостолові Юді Тадею.
Що нам відомо про святого апостола Юду Тадея? Уже було згадано, що він був сином Алфея (Клеопи) та Марії, яка була родичкою пресвятої Богородиці. Він доводився двоюрідним братом Ісусу Христу по роду Марії. Був одним із 12-ти апостолів, які слідували за Христом, як свідки життя Спасителя. Про нього в житті згадується, що проповідував слово боже в багатьох місцях: Юдеї, Галилеї, Самарії, Сирії, Месопотамії… Був відповідальним та ревним проповідником, наражався на небезпеку смерті за свідчення про Христа, як Божого Сина, але не міг цього замовчувати, голосив правду! Про кінець його життя мученицькою смертю автори пишуть, що був усічений сокирою або розіп’ятий на хресті.
Для нас важливо те, що він був вірний Ісусові Христові до кінця свого життя й помер з любові до Господа, не лякаючись страшної смерті. Про святого Юду Тадея розповідають як того, кого Ісус Христос ще за свого життя наділив ласкою творити чуда. Існує передання, що король Едеси захворів на проказу й просив Спасителя про зцілення. Ісус Христос доручив цю місію своєму улюбленому учневі Юді Тадеєві, який після смерті й воскресіння свого Учителя направився в Едес. Король уже знав про розп’яття Ісуса Христа і вірив, що Він – Син Божий, а тому прийняв з великими почестями святого апостола Юду, посланця Ісуса. Дотиком рук святий Тадей чудесно оздоровив віруючого короля і багатьох його підданих. І це чудо подіяло так, що король та всі, хто одужав, стали християнами. Такі свідчення записані в житті святого апостола Юди Тадея. Звертаймося з вірою до святого апостола в усіх наших потребах, особливо просімо, щоб виблагав у Господа закінчення війни в Україні. Тут, у храмі села Монастирок, маєте мощі святого апостола Юди Тадея, прибігайте до нього в усіх ваших потребах з великою довірою і вірте, що позитивна відповідь завжди прибуде від святого Юди. Хай Господь благословить усі ваші старання!
Сьогодні свято Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця, присвячене вшануванню безмежної Божої любові та милосердя Господнього до всього людства. Воно ще знане, як свято найсвятішого Серця Христового. Свято Христового Серця розвинулося у Західній Церкві, а у Східній Церкві знане вшанування Божої любові. Святий Григорій Ниський від IV-го століття на основі тези, що Бог є любов, виокремлював особливу любов Бога до людей і називав – Людинолюбець! Праведний Митрополит Андрей Шептицький розумів культ Христового Серця у ширшому значенні, як такий, що обіймав цілу особу Христа-Боголюдину.
Молимося Молебень до Христа Людинолюбця, який для нас приготував отець Ісидор Дольницький. В ньому прославляємо зібрану силу любові «Христового серця». Цей культ прийнявся в нашому народі, тому слід його правильно розуміти й славити велику силу любові Христа до свого люду. Ісус Христос бажає віддавати людям безкінечні скарби своєї душі та серця, щоб ставатися подібними до Його люблячої особи християнського люду. Бог любить нас перший, бо Він – милосердний та милостивий, любімо й ми нашого Господа! В Богові не знайдемо нічого іншого, крім великої любові до народу, бо Він – Любов! У свій час, Ісус Христос відізвався до Юди Тадея: «… Якщо хто любить мене, той виконає моє слово; і мій Батько полюбить його – і прийдемо до нього і оселимося в нього» (Ів 14,23). Господи, оселися в нас та змилуйся над нами!
