Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію з нагоди Дня родини, за участі Руху християнських сімей.
У своїй проповіді Архиєрей наголосив:
— Уривок із Діянь апостольських, текст якого ми почули, розповідає, як апостол Павло з іншими переходили з міста до міста, навчаючи народ про Ісуса Христа, як Сина Божого. Прибули до Филип, що є місто-колонія, перша частина Македонії, де перебували кілька днів (пор. Ді 16,12). Учні прямували на молитву й зустріли рабиню, що посідала духа віщуна, приносячи прибуток господарям. Жінка кричала вслід апостолам, називаючи їх рабами Бога, що сповіщають спасіння. Багато днів чинила те саме. Апостолові Павлові було уже забагато крику рабині, обернувшись до жінки вигнав з неї духа злоби. Панам пропав заробіток й вони схопивши Павла та Силу поставили їх перед князів на ринку. Згодом, повели їх до воєвод, розірвали одежу апостолів й били їх палицями, кинувши у в’язницю. Учні Христа молилися вночі, викликали своїм молінням такий землетрус, що в’язниця затряслася, двері відчинилися, кайдани з усіх поспадали… Цікаво, що сторож спав й від цього шуму прокинувся, побачивши, що двері відчинені, намагався себе вбити мечем, думаючи, що в’язні повтікали?! Але святий Павло побачив й промовив до стόрожа, щоб не вбивав себе, бо усі на місці, ніхто не втікав. Від такої події військовий припав до стоп Павла та Сили й розпитував, що має зробити?! Сторож був благородною людиною, досвідчивши такої незвичайної події, запитав апостолів, що йому чинити, щоб рятувати свою душу? Учні відповіли, щоб вірив у Господа Ісуса Христа й спасеться не лише він, але увесь його дім. Розповідь уривку завершилася тим, що сторож в’язниці ввірував у Бога, охрестився з усіма мешканцями дому, влаштувавши гостину для апостола Павла та Сили. Коли Господь вступив у сім’ю через апостолів, відбулося навернення особин сім’ї, спокій та гостинність!
На початку розповіді ми почули також про жінку-віщунку, якою володів злий дух і, яка знала певну історію про апостолів. Апостоли не бажали її свідчень про те, що вони слуги Бога, їм вистарчала сила слова, якою вони володіли та сила чудес, які вони творили з Божого благословення. Злий дух бажав втертися в діяльність апостолів й мав певний задум.? Але апостол Павло прогнав демона із жінки й це не сподобалося господарям віщунки, бо вони втратили заробіток. Мабуть, не перший раз, що ми чуємо, як і посадовці високого політичного рівня, теж, використовували ворожок, щоб керувати країною, підбирати кадри на керівні місця, вибрані дияволом через ворожбитів тощо. Очевидно, що демон не бажає добра людям, які вірують в Бога, він своїм впливом віддаляє людину від Бога, скриваючи свої наміри. І таке спілкування через ворожок чи ворожбитів не тільки виявилося в Україні, про це ми чуємо РФ, такою порадою від демона через ворожіння користувалися й в минулому політичні діячі. Демон надихнув розпочати війну, демон й продовжує, щоб вбивства та гріх не припинялися, а поширювалися. Від злої демонської дії не можна надіятися добра та завершення війни! В книзі Чисел знаходимо історію, як ізраїльські сини отаборилися напроти Єрихону й Моав дуже побоявся народу Ізраїлю. «… І Валак, син Сепфора, був царем Моава в тім часі» (Чис 22,4), який зібрав старшин та чаклунів, посилаючи їх до провидця Валаама, щоб той проклинав ізраїльський народ. «І пішла Моавська старшина і мадіямська старшина, і чаклунства в їхніх руках, і прийшли до Валаама і сказали йому слова Валака» (Чис 22,7). Валак пропонував усі можливі та неможливі методи, щоб Валаам проклинав ізраїльський народ, але той радився з Господом й не посмів цього чинити. Цар Валак думав, що від прокляття буде залежна його перемога, хоч Валаам й не думав проклинати, лиш, мовив: «Якщо мені дасть Валак свій дім повний срібла і золота, не зможу переступити господнє слово, щоб його чинити від себе погане чи добре. Те, що скаже Бог, це скажу?» (Чис 24,13). Вкінці, провидець Валаам повідомив Валаку, що моавське військо буде розбито, країна пограбована, міста понищені (пор. Чис 24,17-21), таку сумну вістку почув Валак. Так стається тоді, коли Господь стоїть по стороні народу, а народ довіряє Богові, залишається вірним Господові.
Святий євангелист Іван описав подію оздоровлення Ісусом сліпої від народження людини. Здається, Господь ускладнював процес оздоровлення, бо плюнув на землю, зі слини зробив болото, помазав болотом очі сліпому й наказав вимитися в Силоамській купелі. Сліпець пішов до води й вмившись, став зрячим. Над зціленим від сліпоти чоловіком відбувався цілий процес, бо фарисеї та їхні прихильники, противники Ісуса Христа, не бажали прийняти цього чуда. Вороги Христа кілька разів допитували оздоровленого про хід прозріння, випитували сусідів, приводили батьків, які мали б відмовитися від свого сина та не підтверджувати про його сліпоту.? Все надаремно, чудо довершилося сліпець прозрів й славив Бога! А Ісус назвав себе світлом й звершив чудо: дав прозріння незрячим очам, чого фарисеї не могли довершити. Фарисеї називали Ісуса грішником, бо у суботу оздоровив і забули, що вола або осла в суботу самі витягають, коли впаде у яму, не чекаючи наступного дня, це більша праця, як болотом помазати очі й добро зробити для людини! Фарисеї пробували переконати оздоровленого чоловіка, що Ісус – грішник, а він їм говорив про факт зцілення. Потім, вороги Христа старалися заплутати чоловіка словами, щоб віддав славу Богові, тобто, що Ісус його не зцілив й він – не Син Божий, бо зцілює Господь?! Цей ствердно відповів, що Ісус відчинив йому очі, він вчинив його зрячим! Не боявся фарисеїв та противників Христа, обороняв свого Цілителя так, як вмів й дивувався, що вони вчені й не пізнали його!? Вкінці, Ісус зустрів оздоровленого й запитав: «… Чи віриш ти в Людського Сина?» (Ів 9,35). А, довідавшись про нього, вилікуваний з легкістю відповів: «… Вірую, Господи, і вклонився йому» (Ів 9,38). Хай віра у нашого Господа зростає у наших серцях та поширюється між нашим народом! Господи, ми віримо, що ти нас вислуховуєш та найшвидше завершиш війну! Маріє, наша надіє!
