5 квітня 2026 року, у Квітну неділю, в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир виголосив проповідь, присвячену початку Страсного тижня.
У своєму слові владика звернув увагу на драматизм подій останніх днів земного життя Ісуса Христа, на тему зради, нестійкості людської довіри, а також на значення Євхаристії як місця зустрічі живих і померлих. Окремо він наголосив на небезпеці мовчання перед злом, контрасті між любов’ю і зрадою та на важливості надії на Бога, яка веде до Воскресіння.
Вечеря у Витанії і надія на життя
Сьогоднішня Квітна неділя відкриває нам двері Страсного тижня, дуже драматичного, але зі світлим завершенням.
Ми чуємо в євангельському слові, що Ісус прибув перед Пасхою до Витанії. Там приготована вечеря, правдоподібно в домі Марти і Марії. І хто сидить при столі? Одним із тих, хто був при столі, є Лазар. Ісус супроводжує цю родину, яка зазнала багато драматизму, пролила стільки сліз. Він усуває причину смутку, повертаючи Лазаря до життя. Хоча рано чи пізно Лазар покинув земне життя.
Ми втрачаємо чимало рідних, близьких людей. Це спричинює глибокі рани, які потребують зцілення. Люди питають, а що далі з цими покійними. Звичайно, що тут рятує віра у вічне життя. А чи їм там добре, як налагодити з ними контакт? Чи ми їх там зустрінемо? Це робимо через Святе Причастя. Нема простішого способу та коротшої дороги. Так як Лазар став учасником вечері, так євхаристійна трапеза єднає нас з Богом та іншими людьми. Бо ми збираємося довкола престолу, звершуємо євхаристійну жертву за всіх і за все, за живих та померлих.
Страсний тиждень і правда про людину
Богослужіння в Квітну неділю мають пасхально-радісний характер. Страсний чи Великий тиждень можна назвати найбільш трагічним в історії людства. Адже під час цього тижня сталися драматичні речі, які навіть трудно собі уявити. Народ, задля якого Ісус Христос прийшов на землю, шукає способу, якби Його позбутися. Людина підняла руку на свого Бога.
Дуже неприємний момент цього тижня – це зрада. Зрада не чужих, а своїх, близьких, яким була подарована велика довіра. Скільки болю завдала Вчителю зрада апостола Юди. Найближчі учні покидають свого Вчителя, один з них, дуже близький Йому, Петро, відрікається. Щоправда, проливає сльози покаяння.
Марія превентивно намащує тіло Ісуса на похорон, бо потім буде неможливо це зробити. На фоні любові Марії і запаху дорогоцінного мира відчувається великий контраст з поведінкою і смородом Юди Іскаріота, який виражає людську заздрість і споживацтво. Так, матеріальні цінності можуть закривати наші очі на духовні істини, і люди навіть готові прикривати свою гордість, заздрість і агресію «благими намірами» допомагати бідним.
Нестійкість людської підтримки і довіра до Бога
Ми маємо багато викликів у житті, не завжди знаємо, в кого шукати підтримку, розчаровуємося в інших людях, бо перед тим бачили в них ідеал. Чи можемо абсолютно надіятися на людей, адже саме люди спричинили той Страсний тиждень?
Хоча перед тим кричали: «Осанна!» Іншими словами: допоможи нам, Ти є цар. Ці люди незабаром скажуть: «Розіпни Його!» Який контраст.
Бачимо з досвіду, що годі надмірно надіятися на людей. Людська слава чи влада дуже нестабільна. Сьогоднішня неділя вчить нас і заохочує плекати надію та довіру до Бога. Тоді можемо впевнено йти в майбутнє, бо Воскресіння – це Божа перемога, якій нема нічого рівного на цій землі. Бог є володарем всього, в Його руках є життя.
Головне, щоб ми йшли до цього джерела життя. А перешкод не бракує.
Хрест, правда і відповідальність
Люди стелили пальмові гілки під ноги Ісуса. Але виявляється, сухе хресне дерево більш життєдайне, ніж пальмове. Пальма може жити до 300 років, а хрест обдаровує нас плодами вічного життя вже 20 століть. І так буде до кінця віку.
Натовп обрав Варавву не тому, що любив чи поважав його. Натовп не хотів істини. Ісуса засудили за істину, бо там не було складу особистого злочину.
Коли ми бачимо біля себе якісь неморальні чи гріховні речі, то не можемо на це мовчати. Бо нам крадуть майбутнє, забирають право на життя, штовхають до гробу. Сам Ісус в час тріумфального в’їзду до Єрусалиму забороняє пригнічувати, переслідувати правду, бо інакше кричатиме каміння (Лк 19, 40). Не можна пасивністю чи мовчанкою допустити, щоб кричало каміння.
Витривати до кінця і бачити Воскресіння
Навіть трудно собі уявити, яких страждань зазнала Пресвята Богородиця, Мати, яка знала, що її Син абсолютно не винен. Але вона перейде Хресну дорогу до кінця, разом з апостолом-дiвственником Іваном споглядатиме на хрест. Лише той, хто безгрішний, чистий серцем, не боїться хреста, може опертися злу, має силу перейти терпіння, а також отримує пасхальні очі, щоб побачити Воскресіння.
Бажаю вам і собі бути подібними до учня Івана, який витривав до кінця, став свідком Воскресіння, бо Великдень – це відповідь Бога на Страсну п’ятницю.
У Квітну неділю ми вже традиційно споглядаємо з вдячністю на молодь. Молодий вік – це час пошуку та особливої творчості, це час вибору покликання. Тому важливо, за прикладом повернутого до життя Лазаря, сідати з Ісусом до столу, брати участь в євхаристійній трапезі, бо це є гарантія життя та радості. Радісний, впевнений юнак чи дівчина мають чітку позицію в житті, ними важко маніпулювати.
